Справа: № 22-а-7342/09 Головуючий у 1-й інстанції: Орендарчук М.Т.
Суддя-доповідач: Горбань Т. І.
Іменем України
"23" лютого 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Костюк Л.О.
Мамчура Я.С,
при секретарі Кияниченко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління Державного казначейства України в Черкаській області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації у виплаті йому, як інваліду 3 групи, одноразової компенсації та допомоги на оздоровлення в 2005-2007 рр. неправомірною та стягнути з відповідача на його користь компенсацію, як інваліду 3 групи, 15561 грн., на оздоровлення -4400, а всього 19961 грн.
Інші позивачі звернулась до суду з позовними заявами щодо стягнення з даного відповідача суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2005-2007 роки.
Ухвалою від 19 червня 2008 р. справи, відкриті за вищевказаними позовами, були об»єднані в одне провадження.
Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року у задоволенні адміністративних позовів відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти постанову, якою скасувати постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, також посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, від Управління Державного казначейства України в Черкаській області надійшов лист про розгляд справи за відсутності його представника, причини неявки інших сторін суду невідомі, сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачі є ветеранами війни, учасниками війни, що підтверджується відповідними посвідченнями та визнається відповідачами по справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2005-2007 роки, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене, правовідносини, які виникають при призначенні та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами в змісті ст. 4 БК України.
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснюються у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ст. 34 ЗУ "Про Державний бюджет на 2005 рік" та ст. 30 ЗУ "Про Державний бюджет на 2006 рік" у 2005, 2006 роках виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювалась у розмірі 50 гривень для учасників війни. Згідно ст. 29 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога виплачувалась у розмірі 55 гривень.
Вищевказані суми позивачам були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня відповідного року, за який здійснювалась виплата.
При цьому суд 1-ої інстанції вказав, що дані обставини визнаються як відповідачами, так і позивачами, тому згідно ч. 3 ст. 72 КАС України факт виплати позивачам разової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплачених допомог, доказування не потребують.
В судовому засіданні суду 1-ої інстанції встановлено, що здійснення вказаних виплат в усіх випадках проводилося у відповідності до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2005-2007 роках не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
При цьому норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч. 3 ст. 4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому на переконання суду 1-ої інстанції саме вони підлягали до застосування у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд 1-ої інстанції вважає дії відповідача при виплаті допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та іншого законодавства України, а розмір виплат -належним.
Суд 1-ої інстанції правомірно зазначив, що посилання позивачів на те, що дії відповідача є неправомірними, так як положення ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", згідно якої виплата зазначеної допомоги здійснювалась у розмірі 55 грн., рішенням Конституційного Суду України за №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані неконституційними, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Тобто ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" втратила чинність тільки з 09.07.2007 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 не має зворотної дії в часі. Тому в квітні 2007 року на момент виплати позивачам грошових допомог, вищезгадана стаття Закону про Державний бюджет була чинною.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції та зазначає, що з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. №4-зп вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Також колегія суддів погоджується з тим, що вирішуючи спори суди зобов'язані керуватись нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а не на момент судового розгляду. Таким чином, при визначенні розміру виплати вищезгаданих надбавок в 2007 року необхідно керуватись не Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а Законом України '"Про Державний бюджет на 2007 рік".
За таких обставин суд 1-ої інстанції вірно вважав, що дії відповідача по нарахуванню та виплаті щорічної грошової допомоги учасникам війни за 2007 рік не можуть бути визнані протиправними.
Жодних інших доказів протиправності дій відповідача позивачами не наведено.
Виходячи з того, що позивачі отримали зазначені виплати в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на 2005 - 2007 роки, відповідач правомірно керувався нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.
Не підлягає до задоволення, на думку суду 1-ої інстанції, позовна вимога ОСОБА_4 в частині стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з огляду на наступне.
Зокрема, абзацом четвертим ч. 4 ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2 категорії виплачуються щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, 3 категорії - чотири мінімальні заробітні плати.
Проте, починаючи з 1996 року у нормативних актах України, що встановлювали розмір мінімальної заробітної плати, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.
Виплата учасникам ліквідації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС щорічної допомоги на оздоровлення потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України.
Виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України здійснювати виплати у розмірах, які залежать від розмірів мінімальної заробітної плати, що встановлювалася на 2006-2008 роки, було неможливим.
Тому протягом зазначеного періоду застосовувався розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини у сумі 60 тис. крб., встановлений постановою Верховної Ради України «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком" від 25.11.1993 року №3653-ХП.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 були встановлені абсолютні розмірі виплат, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Починаючи з 1996 року, виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводились у розмірі, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, враховуючи те, що фінансові можливості Державного бюджету України не дозволяли здійснити виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах, передбачених ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то здійснення вказаних виплат проводилося у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 та постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року №562.
Законом про Державний бюджет України щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів.
Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами.
До 2006 року головним розпорядником коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
З 2006 року головним розпорядником коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону, є Міністерство праці та соціальної політики України.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Виходячи з того, що позивачем отримано всі зазначені виплати в розмірах, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також, що права позивача не порушено, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4,який є учасником ліквідації аврії на ЧАЕС, з категорії, а з 11.06.2007 року інвалідом 3-ої групи, так як п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», згідно якого на 2006 рік зупинена дія ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, не скасовано, не визнано неконституційним.
Рішенням Конституційного Суду України в справі № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На день ухвалення рішення Конституційного Суду України в справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 року допомога, передбачена ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу була виплачена, що сторонами не оспорюється.
Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, тому на момент виплати позивачу грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»був чинним п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію абзаців 2-7 ч.1, ч.3, абз.2-7 ч.4 та ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що дії відповідача відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України.
Постанова Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити, а постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено 01.03.10 року.