Справа: № 2-а-18309/08 Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
"23" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Попович О.В.,
при секретарі Киричуку Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання відмови у виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.10.2008 ОСОБА_2 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просила:
- відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушення прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007 та з 01.01.2008 до 30.09.2008;
- зобов'язати відповідача нарахувати на мою користь недоплачену мені, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3593 грн.;
- зобов'язати відповідача нараховувати мені щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008 позов задоволено частково:
- визнано відмову УПФ України у м. Білій Церкві у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за віком, підвищеної на 30 %, як дитині війни, за період з 09.07.2007 по 31.12.2008 протиправною та зобов'язати вчинити дії по перерахунку та виплаті пенсії позивача за вказаний період;
- в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплаті перерахунку пенсії позивача, як дитині війни, за 2006 рік, та за період з 01.01.2007 по 09.07.2007 відмовлено;
- від сплати держмита сторони звільнено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні НОМЕР_1
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2006-2007 роках встановлювалися Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22.03.2006 і набрав чинності 02.04.2006.
Тобто, з 02.04.2006 стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти, але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Крім того, Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Що стосується належності відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами - 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, у 2007 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Стосовно ж позовних вимог за 2008 рік, то вони підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Так, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, згідно до абз. 5 ч. 1 ст. 58 Закону № 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць в наступних розмірах: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже, позивачу правомірно у період з 01.01.2008 до 22.05.2008 виплачувалось відповідачем лише 10 % від зазначених розмірів прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
В той же час, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Отже, у 2008 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 22.05.2008, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 99, п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України було невірно досліджено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 по 14.10.2007, які згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав (а. с. 11). При цьому, необізнаність в законодавстві не являється поважною причиною пропуску строку та не може бути підставою для його поновлення.
В свою чергу, судом першої інстанції вірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік та за період з 01.01.2007 по 08.07.2007 також з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України із вищезазначених підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008 - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання відмови управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за віком, підвищеної на 30 %, як дитині війни, за період з 09.07.2007 по 14.10.2007 протиправною та про зобов'язання вчинити дії по перерахунку та виплаті пенсії позивача за вказаний період та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 01.03.2010.