Справа: № 22-а-5601/09 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко О.М.,
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
"25" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів Горбань Т.І., Мамчура Я.С.,
при секретарі Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій просила визнати нечинною відмову Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА від 02 грудня 2008 року № 7094 у виплаті належних їй сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА на свою користь належні їй суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки у розмірі 7 325,41 грн.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року позов задоволено частково, а саме: визнано відмову Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області у виплаті ОСОБА_2 належних сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період січень-листопад 2008 року нечинною та стягнено з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області на користь ОСОБА_2 недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень-листопад 2008 року в розмірі 4 188,9 грн.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, відповідно до копії свідоцтва про народження (а.с. 5), є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Догляд за дитиною здійснюється позивачем. З 01.04.2007 року позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як незастрахована особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»на 2007 рік зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року, та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає розмір, що значно нижчий від розміру прожиткового мінімуму.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фактично змінено положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку була виплачена позивачу у 2007 році у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Разом із тим, позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Судом першої інстанції не знайдено підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с. 13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вказаним позовом звернулася до суду першої інстанції лише 09.01.2009 року (а.с. 1-3), тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог саме з 09.01.2008 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по невиплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»задоволенню не підлягають, в зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
28.12.2007 року Законом України № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені зміни та ч. 1 ст. 15 було викладено у наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Положення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»є чинними та у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з січня 2008 року щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася позивачу в сумі 144,10 гривень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 04 березня 2010 року.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: Т. Горбань
Я. Мамчур