Справа: № 2-а-378/09 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"23" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ОСОБА_2 звернулася до суду із вимогою про стягнення з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області різниці недоплаченої їй суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з липня 2007 року по грудень 2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Догляд за дитиною здійснюється позивачем. Позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області як застрахована особа в системі загальнообовязкового державного страхування.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на 2007 рік зупинено пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку була виплачена позивачу у 2007 році у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статтей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій, що позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
28.12.2007 року Законом України № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 25 розділу ІІ Закону України № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким було виключено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задоволити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2009 року - скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру, встановленого ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням сум, які були виплачені.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 26 лютого 2010 року.