Справа: № 2-а-16/09-2507 Головуючий у 1-й інстанції: Чугуєвська Т.П.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"23" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по невиплаченій в повному обсязі допомозі по догляду за дитиною до досягнення 3-го віку, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із вимогою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області різниці недоплаченої їй суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з серпня 2007 року по грудень 2008 року у сумі 5833,52 гривень.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2008 року по листопад 2008 року в сумі 4496 гривень. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Догляд за дитиною здійснюється позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку була виплачена позивачу у 2007 році у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Разом із тим, позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Судом першої інстанції не знайдено підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанці, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по невиплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» задоволенню не підлягають, в зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
28.12.2007 року Законом України № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни та ч. 1 ст. 15 було викладено у наступній редакці: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Положення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинними та у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з січня 2008 року щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася позивачу в сумі 130,00 гривень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задоволити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області - задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2009 року - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 26 лютого 2010 року.