Справа: № 22-а-2756/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
"02" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Кузьменка В.В., Попович О.В.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
У жовтні 2008 року позивач звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання неправомірними дій щодо невиплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік та стягнення заборгованості у сумі 4170 грн. 00 коп. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», їй щомісячно повинна надаватись грошова допомога у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму, для дітей віком до 6 років, як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо не проведення ОСОБА_2 нарахування та виплати за 2007 рік допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень ст. 15 та п. 3 розділу VІІ Прикінцевих положень Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми» неправомірною. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст. 15 та п. 3 розділу VІІ Прикінцевих положень Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з урахуванням проведених виплат за 2007 рік, починаючи з 01.01.2007 року по 01.11.2007 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає задоволенню за період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2007 року.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є матір»ю малолітньої дитини та отримує державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області в розмірі нижчому ніж це визначено на законодавчому рівні.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень названого Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у наступних розмірах: з 1 січня 2007 року - 434,00 грн., з 1 квітня 2007 року і до 30 вересня 2007 року - 463,00 грн.
Проте, дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, статтею 56 якого установлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги з 01 січня 2007 року, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, помилково стягнув заборгованість по недоплаченій грошовій допомозі по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з січня 2007 року по листопад 2007 року.
Проте, колегія суддів приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплаченого, в розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки під час його постановлення суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та не надав належної оцінки обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2008 року - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2008 року - скасувати та постановити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.
Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області неправомірними та зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2 недоотриману суму грошової щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
О.В. Попович