Справа: № 22-а-2733/09 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Кузьменка В.В., Попович О.В.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в повному обсязі в 2006-2007 роках підвищення до пенсії як дитині війни. Просив суд визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по грудень 2007 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статтей 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він відноситься до осіб, які є дітьми війни, а тому має право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період часу з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - зміні з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком, згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні пенсіонера.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
У свою чергу, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» починаючи з 9 липня 2007 року з урахуванням проведених виплат, тобто з дати винесення рішення № 6-рп Конституційним судом України по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегієя суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах строку передбаченого статтею 99 КАС України.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити в частині визначення відповідного періоду, за який підлягає перерахування пенсії.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2008 року - змінити, виклавши другий абзац її резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити з урахуванням проведених виплат перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з розрахунку її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
О.В. Попович