Справа: № 2-а-4567/08 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Горбань Т. І.
"23" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Костюк Л.О.
Мамчура Я.С.
при секретарі Кияниченко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача щодо не підвищення його пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області здійснити позивачу перерахунок пенсії та вчинити дії по проведенню її виплати з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з січня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року, з січня по вересень 2008 року, а також нараховувати та виплачувати пенсію з урахуванням підвищення в подальшому.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем. Її статус дитини війни підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення в Коропському районі Чернігівської області.
Суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області щодо не підвищення позивачу пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та забезпечити її виплату, однак помилково вказав період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008р., за який слід визнати дії неправомірними та здійснити вказаний перерахунок та виплату, в той час, коли ці дії слід вчинити за період з 29.10.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по 26.12.2008р.,з огляду на наступне.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Її дію відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року , яким виключено пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено.
Однак, 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(№489-V від 19.12.2006р.), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(№ 2195 - IV від 18.11.2004р.), згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано в п. 5 рішення Конституційного Суд України від 22.05.2008 № 10-рп/2008р.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(№ 489-V від 19.12.2006 р.), статтею 62 якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" -на 2008 рік.
З урахуванням того, що позивач вказувала, що дізналася про порушення своїх прав з висвітлення у пресі подій, пов»язаних з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, а відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, причини пропуску якого суд 1-ої інстанції обґрунтовано не визнав поважними, та не вбачаючи підстав для поновлення строку на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, прийшов до висновку, що необхідно відмовити в частині вимог позивача по 08.07.2007 року включно, у зв'язку з необґрунтованістю вимог та пропуском строку звернення до суду, не звернувши уваги на те, що позивач звернулася до суду 29.10.2008 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.
Задовольняючи позовні вимоги з 22.05.2008 р. по 30.09.2008р., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що цей строк не був граничним у позовній заяві, а позивач просила також нараховувати та виплачувати пенсію з урахуванням підвищення в подальшому, а оскільки порушення прав позивача на час прийняття рішення судом першої інстанції продовжувалися, то позовні вимоги слід задовольнити по час прийняття рішення судом першої інстанції, тобто по 26.12.2008 року.
Вимоги позивача про нараховування та виплату пенсії після 26.12.2008 р. не підлягають задоволенню, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Крім того, Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області зобов'язане діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України
Вищезазначене призвело до помилкового визначення періоду з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по 26.12.2008р., за який слід здійснити вказаний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З урахуванням вищенаведеного дії Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області в період з 29.10.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 по 26.12.2008р. є протиправними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія судів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_3 у поновленні строку звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області щодо невиплати в повному обсязі підвищення пенсії ОСОБА_3 в період з 29.10.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 26.12..2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням щомісячної підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком з 29.10.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 26.12.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено 26.02.2010 року.