Справа: № 22-а-35848/08 Головуючий у 1-й інстанції: Маркова О.М.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"25" лютого 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Василенка Я.М., Мельничука В.П.,
при секретарі Романовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недооплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, -
У березні 2008 році ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просив суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити за період з 2004 по 2007 рік щорічну разову допомогу, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій в сумі 5067,55 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем були змінені позовні вимоги, а саме позивач просив суд стягнути з відповідача відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» недоплачену разову допомогу за 2004-2007 роки в розмірі 5067,55 грн. та поновити строку звернення до суду за 2004-2006 роки, коли були порушені його соціальні права.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2008 року адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено частково. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області донарахувати та виплатити ОСОБА_3 недооплачену щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1770,30 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.196 КАС України судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача певну грошову суму без оскарження їх дій або бездіяльності.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області задовольнив вимогу позивача частково. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення в даному випадку підвідомчості спору, а саме: предметом судового розгляду в цій справі є питання стягнення недоплаченої грошової суми, що ні в якому разі не може бути самостійним предметом адміністративного спору. По своїй суті дані правовідносини є цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.
В даному випадку суду першої інстанції було б доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тобто, даною нормою виділено, що якби позивач ставив одночасно вимоги про визнання незаконними дій або ж бездіяльності відповідачів та стягнення певної грошової суми, як відновлення свого порушеного права, завданого оспорюваними ним діями чи бездіяльністю, то за таких умов виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Даний порядок відшкодування передбачений статтею 1175 ЦК України, згідно якої, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України).
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано одну обставину - підвідомчість спору, а тому є неправильними всі процесуальні дії по даній справі, починаючи з прийняття даного позову, відкриття провадження та постановлення судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що спір з таким предметом спору відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Крім того, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, і не може виходити за межі позовних вимог (п.2 ст.11 КАС України).
По даній справі суд вийшов за межі позовних вимог, а саме, постановив зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_3 недооплачену щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік, хоча в своєму позові позивач не ставив відповідних вимог перед судом.
Пунктом 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо не обхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В матеріалах справи відсутнє письмове звернення позивача саме про зобов'язання донарахувати та виплатити недооплачену щорічну допомогу до 5 травня.
Таким чином, дані факти свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження по даній справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2008 року - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2008 року - скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недооплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді Я.М. Василенко
В.П. Мельничук
(Повний текст Ухвали виготовлено 02.03.2010 року.)