Справа: № 22-а-31052/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
"25" лютого 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Василенка Я.М., Мельничука В.П.
при секретарі Романовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області про зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни та стягнення недоплаченої доплати, -
У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив суд зобов'язати відповідачів виплачувати щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути 742,65 грн. недоплаченої доплати за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 742,65 грн. В задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
До суду апеляційної інстанції представник апелянта не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має правовий статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача було відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не виконав вище наведені вимоги Закону України та не здійснив це підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин є обґрунтованими та законними висновки Житомирського окружного адміністративного суду про задоволення позову.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки суду попередньої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни.
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни, але суд не врахував ту обставину, що управління Пенсійного фонду лише проводить нарахування пенсії, доплати, а виплату проводить відповідний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який до участі у дані справі залучений не був.
Крім того, судом першої інстанції не розглянуті вимоги позивача щодо зобов'язання відповідачів провести нарахування доплати до пенсії як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких підстав, апеляційна скарга відповідача Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року - підлягає частковому задоволенню, а Постанова суду - скасуванню в частині стягнення.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року - задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області про зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни та стягнення недоплаченої доплати - скасувати.
Постановити нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області провести нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.
Постанови набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді Я.М.Василенко
В.П.Мельничук
(Повний текст Постанови складено 02.03.2010 року).