Справа №295/16336/18
Категорія 45
2/295/518/19
02.07.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого - судді Слюсарчук Н.Ф.
з участю секретаря с/з Давиденко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач в листопаді 2018 року звернулася до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що з 2013 року останній не проживає в ньому без поважних причин, відповідач взагалі не цікавиться спірним житлом, будь-яких обов'язків по утриманню житла не несе.
На підставі ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 14 грудня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивача не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником частини будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2000 р. (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_2 являється колишнім зятем позивача та як член її сім'ї, будучи прописаним в квартирі, фактично не проживає в ній з 2013 року, тобто понад один рік, тому втратив право користування цією квартирою. Останній не несе будь-яких обов'язків, що передбачені ст. 156 ЖК України, не утримує житло, не сплачує комунальні послуги.
Згідно будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 , прописані 3 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 10).
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вказано, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а зняття з місця реєстрації місця проживання особи належить до компетенції органів реєстрації місця проживання та місця перебування осіб.
Перешкод в користуванні житлом відповідачу не чинилося.
Передбачених законом випадків збереження за ним права користування будинком не встановлено.
Вищенаведене є підставою для визнання відповідача, у відповідності до вимог ст. 405 ЦК України, таким, що втратив право користування спірним житлом, у зв'язку з відсутністю без поважних причин понад один рік.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 81, 89, 206, 247, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя: Н.Ф.Слюсарчук