САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа №206/2679/18
2/206/58/19
15.05.2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретарі Ажмяковій Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 , -
15 травня 2018 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 21.01.2000 року по 26.11.2010 року включно вона проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .. Весь час вони вели спільне господарство, мали спільний побут, єдиний бюджет, підтримували сімейно-шлюбні стосунки. В інших шлюбах вони в цей період не перебували. За цей час ними спільно було набуто наступне майно: 1) 25.11.2000 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 69,5 кв.м., житлова площа 40,8 кв.м.; 2) в 2008 році - автомобіль марки MAN, модель - TGL7.150, тип-ФУРГОН-РЕФРИЖЕРАТОР-С, номер шасі НОМЕР_1 , колір - зелений, рік випуску - 2005 року. 27.11.2010 року їх шлюб було зареєстровано. За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було набуто автомобілі 1) NISSAN QASHQAI, легковий комбі-В, VIN НОМЕР_2 колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 рік випуску, дата реєстрації 07.06.2011 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданий Дніпропетровським відділом РЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області; 2) DAF CF75, ФУРГОН - РЕФРИЖЕРАТОРА-С, VIN - НОМЕР_5 колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2005 рік випуску, дата реєстрації 25.07.2012 року свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 видане Дніпропетровським ВРЕР-2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Автомобіль NISSAN QASHQAI придбавався подружжям з метою спільного використання та для потреб сім'ї, DAF CF75 - використовувався для потреб підприємницької діяльності. Автомобілі були набуті за спільні кошти подружжя. Відповідно до незалежної оцінки спірного майна, встановлена його наступна ринкова вартість: автомобіль марки MAN, модель - TGL7.150, - 489940 грн., NISSAN QASHQAI - 379900 грн., DAF CF75 - 537100 грн., квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 619890 грн., загальна вартість спільного майна складає 2026830 грн. Просила суд ухвалити рішення яким, встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 у період з 21.01.2000 року до 26.11.2010 року включно; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль НОМЕР_8 CF75, 2005 рік випуску; автомобіль NISSAN QASHQAI, 2011 рік випуску; автомобіль марки MAN, рік випуску - 2005 року. Розділити спільно нажите майно наступним чином, визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя: право власності на автомобіль марки - DAF CF75 вартістю 537100 грн. припинивши на нього право власності ОСОБА_2 ; автомобіль NISSAN QASHQAI, 2011 рік випуску вартістю 379900 грн., припинивши на нього право власності ОСОБА_2 .. Залишити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MAN, - 2005 року випуску, вартістю 489940 грн., а також квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 619890 грн, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості її частки в спільному майні суму у розмірі 96415 грн.
24.05.2018 року ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження (а.с.77).
03.07.2018 року від відповідача надійшло відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви в повному обсязі та вважав за доцільне розділити майно наступним чином. Визнати за ним право власності на Ѕ частину автомобіля марки DAF CF75, 2005 рік випуску, Ѕ частину автомобіля NISSAN QASHQAI, 2011 рік випуску залишивши їх у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки DAF CF75, 2005 рік випуску, Ѕ частину автомобіля NISSAN QASHQAI, 2011 рік випуску, залишивши їх у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1
06.07.2018 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просила накласти арешт на вищезазначене майно шляхом заборони ОСОБА_2 розпоряджатися квартирою, в тому числі використовувати її як заставу у цивільних правочинах, щодо автомобілів - шляхом заборони будь-яким особам використовувати вказані автомобілі, розпоряджатися ними, укладати відносно них угоди, проводити їх реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати їх відчуження, та передати їх на відповідальне зберігання ОСОБА_1
11.07.2018 року ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково шляхом заборони відчуження квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , а також заборони відчуження: - автомобіля марки DAF модель -CF75, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль марки MAN, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; автомобіль марки Nissan, рік випуску - 2011, реєстраційний номер НОМЕР_3 . В порядку зустрічного забезпечення на підставі ст.154 ЦПК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня підписання цієї ухвали внести на депозитний рахунок суду 25000 грн. та подати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
25.09.2018 року позивач подала заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21.01.2000 року до 31.12.2003 року включно, встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року до 26.11.2010 року, визнати спільною сумісною власністю вище перелічене майно та поділити відповідно до вищезазначеного варіанту поділу.
24.10.2018 року від відповідача надійшло уточнення до відзиву з урахуванням заяви про зміну предмету позову, відповідно до якої він просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21.01.2000 року до 31.12.2003 року включно, встановленні факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року до 26.11.2010 року включно, визнання спільною сумісною власністю спірного майна.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги на підставі обставин, викладених у позовні заяві.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що сторони проживали однією сім'єю, вели спільний побут, мали гарні стосунки в період з 2000 по 2010 року. В 2000 році була придбана квартира, в 2005 році автомобіль МАН, власних коштів на придбання майна не вистачало тому позивач брала кошти в борг, майно є їх спільною власністю. Після погіршення стосунків постало питання щодо поділу майна. відповідач відмовляється від поділу квартири, майно придбано в результаті спільної праці, письмовий договір між сторонами не укладався.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що сторони проживали однією сім'єю з 2004 по 2009 роки, в 2009 році офіційно зареєстрували свої стосунки, щодо вказаних періодів відсутні докази, що підтверджують факт сумісного проживання. Просила ухвалити рішення, яким визнати за відповідачем право власності на автомобіль МАН та квартиру, а також на Ѕ частину автомобілів DAF та Nissan.
Вислухавши доводи учасників судового засідання, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 27.11.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що був зареєстрований Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 (а.с.31).
За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було набуто автомобілі 1) NISSAN QASHQAI, легковий комбі-В, VIN НОМЕР_2 колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2011 рік випуску, дата реєстрації 07.06.2011 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданий Дніпропетровським відділом РЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області; 2) DAF CF75, ФУРГОН - РЕФРИЖЕРАТОРА-С, VIN - НОМЕР_5 колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2005 рік випуску, дата реєстрації 25.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 видане Дніпропетровським ВРЕР-2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Дані обставини підтверджувались обома сторонами в судовому засіданні (а.с. 27).
Позивач посилається на ті обставини, що до офіційної реєстрації шлюбу, вони з відповідачем проживали у цивільному шлюбі однією сім'єю з 21.01.2000 року до 26.11.2010 року, та за час спільного проживання ними було набуто у спільну сумісну власність: в 2000 році квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., в 2008 році - автомобіль марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_9 .
Згідно відповіді територіального сервісного центру №1241 регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 18.03.2019 року, 14.01.2009 року ОСОБА_2 став власником спірного автомобіля марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_9 (т.2 а.с.11).
Також, як посилається позивач, під час перебування у цивільному шлюбі, відповідно до договору купівлі-продажу від 25.11.2000 року ОСОБА_2 придбав жилу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира у частці 1/1 належить відповідачу на праві приватної власності (а.с. 25, 26).
В квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 до складу зареєстрованих входять ОСОБА_2 , 1958 року народження, ОСОБА_1 , 1967 року народження, ОСОБА_5 , 1989 року народження, що підтверджується довідкою №3048 виданої департаментом послуг та дозвільних процедур про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні.
Відповідно до п.5 ст.256 ЦПК України суд встановлює факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належать їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що знайомий з обома сторонами, позивач зверталась до нього з проханням позики грошей. Він неодноразово надавав їй кошти, в 2000-х роках, а також в 2008 році при придбанні авто. Йому відомо, що позивач брала гроші та передавала відповідачу, з яким він познайомився, оскільки вони мешкали поруч з ним в с. Славгород.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що позивач та відповідач мешкали у цивільному шлюбі в м. Славгород, вели спільний побут, бюджет, в кінці 2000 року вони придбали квартиру по АДРЕСА_2 , за які кошти придбавалась квартира їм не відомо. Бачились систематично.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вони зі сторонами є сусідами в будинку по АДРЕСА_2 , де вони проживають з 2000 року, часто бачила їх разом неодноразово приходила до них у гості.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач є її матір'ю, з відповідачем стосунки добрі, вони познайомились в 1999 році, з 2000 року почали проживати разом. До 2001 року переїхали у м. Дніпро, придбали квартиру за спільні кошти. В 2015 році вона поїхала навчатися до Німеччини. Позивач в період мешкання у м. Славгород, працювала бухгалтером, потім, вони з відповідачем придбали автомобіль та займались перевезеннями. Відносини були хороші, жили як сім'я.
Аналізуючи вищенаведене, а також досліджені в судовому засіданні матеріали справи та надані фотокартки, суд приходить до висновку про те що між сторонами склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.
Таким чином, майно набуте сторонами за час спільного проживання, починаючи з 01.01.2004 року по 26.11.2010 року належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Щодо вимог позивача щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю в період з 21.01.2000 року по 31.12.2003 року, та визнання придбаної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю, суд вважає за необхідне відмовити в цій частині вимог з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 1 січня 2004 р. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції), норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які існували до 1 січня 2004 р., норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Враховуючи, що спірна квартира була придбана в 2000 році (на момент коли діяли норми КпШС та ЦК Української РСР (в ред. 1963р.), правовідносини виникли до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності СК України, тому положення ч.2 ст.74 СК України, на які посилається позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні, не можуть бути застосовані до зазначених правовідносин.
Частиною другою ст.112 ЦК Української РСР (в ред. 1963 р.) було визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
Відповідно до положень ст.22 КпШС України та ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність», що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, до спільної сумісної власності відноситься майно, нажите подружжям підчас шлюбу та майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї.
Частиною 2 ст.6 КпШС України встановлено, що визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.13 КпШС України права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Таким чином, законодавство України, що діяло на момент придбання спірного житлового будинку, чітко пов'язувало момент виникнення прав та обов'язків подружжя із моментом офіційної реєстрації шлюбу, тобто факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу не є підставою для визнання права спільної часткової власності на придбане майно.
Тому, якщо спірне майно було набуте чоловіком та жінкою під час проживання однією сім'єю до 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , то право спільної сумісної власності на це майно згідно зі ст.74 СК у фактичного подружжя не виникає.
Сам факт проживання чоловіка та жінки сім'єю без реєстрації шлюбу не створює правових наслідків щодо майна, набутого у цей період (до 1 січня 2004 р.).
Відповідно до висновку експерта № 01/31032018 про оцінку транспортного засобу, складеного 31 березня 2018 року, ринкова вартість спірного автомобіля MAN TGL 7.150 на момент проведення експертизи складає 489940 грн. 00 коп. (а.с. 53-55).
Відповідно до висновку експерта №02/31032018 про оцінку транспортного засобу, складеного 31 березня 2018 року, ринкова вартість спірного автомобіля Nissan Qashqai на момент проведення експертизи складає 379900 грн. 00 коп. (а.с. 56-58).
Відповідно до висновку експерта №03/31032018 про оцінку транспортного засобу, складеного 31 березня 2018 року, ринкова вартість спірного автомобіля DAF CF 75 на момент проведення експертизи складає 537100 грн. 00 коп. (а.с. 59-61).
Оскільки транспортні засоби є неподільної річчю, позивач просила визнати за нею право власності на автомобіль марки DAF та Nissan, припинивши на них право власності відповідача та залишити за ним право власності на автомобіль марки МАN з присудженням на її користь грошової компенсації.
Відповідач на виплату грошової компенсації не погодився.
Згідно зі ст.71 СК України, яка регулює питання щодо способів та порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини 1,2,4,5 ст.71 СК).
Верховний Суд України, зокрема в постанові від 18 січня 2017 року у справі №6-2565цс16 висловив правову позицію щодо застосування ст.71 СК України, відповідно до якої, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Отже, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Питання користування та розпорядження майном, що є у спільній власності сторін, не було предметом позову у справі про поділ майна подружжя. ОСОБА_11 позивач, ані відповідач не позбавлені можливості здійснити захист прав співвласника неподільної речі, якою є автомобіль, у випадку його порушення іншим співвласником в установленому законом, в тому числі судовому, порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Враховуючи ті обставини, що сторони з 01.01.2004 року по 26.11.2010 року фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а з 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та визнання майна, придбаного за цей час їх спільною сумісною власністю, та вважає за необхідне поділити майно шляхом визнання права власності за кожним з них по Ѕ частині спірних транспортних засобів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63, 70, 71, 74 СК України, ст.372 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_11 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_12 ) про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 листопада 2010 року включно.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:
1)Автомобіль марки DAF, модель CF75, тип - Фургон рефрижератор-С, номер шасі (кузова, рами) - VIN - НОМЕР_5 , колір - синій, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
2)Автомобіль марки MAN, модель - TGL7/150, тип - Фургон-рефрижератор-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - зелений, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;
3)Автомобіль марки Nissan, модель Qashqai, тип- легковий - комбі - В, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_2 , колір - білий, рік випуску - 2011, реєстраційний номер НОМЕР_3
Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину:
- автомобіля марки DAF, модель CF75, тип - Фургон рефрижератор-С, номер шасі (кузова, рами) - VIN - НОМЕР_5 , колір - синій, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- автомобіля марки MAN, модель - TGL7/150, тип - Фургон-рефрижератор-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - зелений, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;
- автомобіля марки Nissan, модель Qashqai, тип - легковий - комбі-В, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_2 , колір - білий, рік випуску - 2011, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину:
- автомобіля марки DAF, модель CF75, тип - Фургон рефрижератор-С, номер шасі (кузова, рами) - VIN - НОМЕР_5 , колір - синій, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- автомобіля марки MAN, модель - TGL7/150, тип - Фургон-рефрижератор-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - зелений, рік випуску - 2005, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;
- автомобіля марки Nissan, модель Qashqai, тип - легковий - комбі - В, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_2 , колір - білий, рік випуску - 2011, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 червня 2019 року.
Суддя О.П.Румянцев