Справа № 185/8133/18
Провадження № 2/185/2457/19
іменем України
02 липня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря Муржиєвої І.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
24 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 08 грудня 2017 року.
Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів:
-Заборгованість за тілом позики - 11 188 грн 20 коп,
-Заборгованість за відсотками 295 368 грн 48 коп.
Судові витрати по справі позивач просить стягнути з ОСОБА_3 .
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що на теперішній час борг за договором позики не повернутий. Відповідач отримав гроші у день підписання договору, що підтверджується його підписом у договорі позики та у розписці. Між сторонами укладений не кредитний договір, а договір позики грошей, згідно з умовами якого позикодавець має право на одержання процентів за користування позикою.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, від ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
-гроші за борговою розпискою та договором позики від 08 грудня 2018 року він не отримував, оскільки цей договір позики укладався як забезпечення виконання його боргових зобов'язань перед компанією «ШвидкоГроші» у м.Павлограді у 2016 році у розмірі 1400 грн,
-особа, яка зазначена поручителем за договором, взагалі йому не відома,
-строк дії договору позики закінчився 21 грудня 2017 року, отже з цієї дати порука припиняється,
-право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, натомість настають наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.
Як передбачено ст.1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З доданих до позовної заяви матеріалів видно, що 08 грудня 2017 року між позичальником ОСОБА_3 та позикодавцем ОСОБА_5 укладений договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 11 188 грн 20 коп (а.с.5-6).
Згідно з презумпцією правомірності правочину, визначеною ст.204 ЦК України, зазначений правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, позовних вимог про визнання його недійсним не заявлялося, відповідного рішення судом не ухвалено.
Згідно пункту 3 договору, сума позики отримана позичальником від позикодавця після підписання договору у повному обсязі.
Позичальник зобов'язався повернути грошові кошти 21 грудня 2017 року.
Згідно пункту 4.2 договору, за користування коштами понад визначений строк (21 грудня 2017 року) позичальник сплачує проценти у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості за кожен день користування позикою до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем.
Як передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору позики встановлено розмір і порядок одержання процентів, відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України.
Договором передбачений кінцевий термін повернення позики - 21 грудня 2017 року, однак до теперішнього часу сума позики не повернута.
Позивачем розрахована сума процентів за період з 22 грудня 2017 року по 11 вересня 2018 року (264 дні), яка складає 295 368 грн 48 коп.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Таким чином доводи відповідача, викладені у запереченні на позов, спростовуються матеріалами цивільної справи. Зокрема за умовами договору позики грошей, його дія не закінчується 21 грудня 2017 року. Згідно пункту 7.1 договору позики, зазначений договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Факт отримання суми позики, визначеної у договорі, позичальник підтвердив підписанням даного договору (пункт 7.5). Крім того, у день укладення договору позики відповідачем була підписана розписка про отримання в борг від ОСОБА_5 суми 11 118 грн 20 коп (а.с.6). Оригінали договору та розписки оглянуті у судовому засіданні. Договір поруки був укладений між позикодавцем та поручителем без участі позичальника, що не суперечить вимогам ст.553 ЦК України, підстав для припинення поруки, визначених ст.559 ЦК України, судом не встановлено. Право позикодавця на отримання процентів від позичальника до дня повернення позики передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України і не припинилося, починаючи з кінцевої дати повернення позики, визначеної договором, оскільки сума позики не була повернута позичальником.
Тому позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за договором позики та процентів за користування грошовими коштами у розмірі, передбаченому договором, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За договором поруки від 08 грудня 2017 року поручитель ОСОБА_4 відповідає перед кредитором ОСОБА_5 за виконання обов'язків ОСОБА_3 за договором позики від 08 грудня 2017 року у розмірі 50 грн.
Згідно пунктів 4, 5 договору поруки, позичальник і поручитель відповідають перед позикодавцем як солідарні боржники в обсязі 50 грн, договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом дії договору позики від 08 грудня 2017 року (а.с.7).
Таким чином підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів сума боргу за договором позики у розмірі відповідальності поручителя, встановленого договором поруки, тобто у сумі 50 грн.
Сума боргу за позикою - 11 138 грн 20 коп та заборгованість за відсотками підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3065 грн 57 коп (а.с.1)
Як передбачено ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому слід стягнути на користь позивача витрати на сплату судового збору з ОСОБА_3 у розмірі 2297 грн 17 коп, з ОСОБА_4 у розмірі 768 грн 40 коп.
Керуючись ст.264-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частину боргу за договором позики у розмірі 50 (п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 11 138 (одинадцять тисяч сто тридцять вісім) грн 20 коп та заборгованість за відсотками у розмірі 295 368 (двісті дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 48 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 2297 (дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,
- ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ,
- ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 .
Суддя У.М. Болдирєва