Справа № 183/3837/18
№ 2/183/620/19
19 червня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Устименко М.О.,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення аліментів на утримання дитини,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,-
26.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
- звільнити його від сплати аліментів, встановлених рішенням суду на утримання дитини - ОСОБА_5 ;
- звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, яка виникла з 05 квітня 2013 року;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття.
Всі позовні вимоги обґрунтовані тим, що неповнолітня дитина з липня 2013 року проживає з батьком, знаходиться на його утриманні.
26 червня 2018 року відповідною ухвалою суду відкрите провадження у справі.
В судовому засіданні сторони звернулися до суду з заявою про затвердження мирової угоди і закриття провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 255 ЦПК України (а.с.58).
Так, суду подано мирову угоду, укладену між сторонами, у відповідності до якої відповідач визнає ту обставину, що неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком, тому шляхом подання заяви до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, відкликала виконавчий лист № 183/2433/13-ц, виданий Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 29.07.2013 року, про стягнення аліментів на її користь утримання син ОСОБА_5 . При цьому відповідач бере на себе зобов'язання не пред'являти виконавчий лист в подальшому, а також відмовляється від стягнення заборгованості по аліментах.
В свою чергу, позивач відмовляється від позовних вимог у цивільній справі № 183/3837/18 в повному обсязі.
Сторони підтверджують, що їм відомі та зрозумілі наслідки укладення мирової угоди та її затвердження судом.
Суд, розглянувши мирову угоду, дослідивши матеріали справи, вважає заяву про затвердження мирової угоди обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно зі ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межи предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Тобто, за змістом вказаної норми закону, суд має перевірити, чи не суперечать закону умови мирової угоди, а саме: чи дотриманий сторонами процедурний порядок звернення, чи дійсно укладено мирову угоду, який її зміст, чи зрозуміло, чітко, однозначно, безумовно викладено її умови, чи стосується угода предмету спору, чи всі умови підлягають примусовому виконанню, та чи ліквідується в результаті спір між сторонами.
Судом встановлено, що умови мирової угоди викладені сторонами на окремому аркуші та підписані сторонами особисто.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Вивчивши умови мирової угоди, суд вважає, що вона не суперечить закону, стосується лише прав та обов'язків сторін та предмета позову, її умови не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, в тому числі і неповнолітньої дитини, тому приходить до висновку про необхідність затвердження мирової угоди та закриття провадження.
У відповідності до ч.2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
У відповідності до ч.4 ст. 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою закриває провадження у справі.
Відповідно до 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідача вимогам виконавчого документу, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158, 207, 208, 255, 256, 260, 352-355 ЦПК України, суд,-
Затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно якої:
Позивач ОСОБА_1 відмовляється від позову до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів , звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідач ОСОБА_2 відмовляється від стягнення заборгованості по аліментах, стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відкликання виконавчого листа № 183/2433/13-ц, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 29.07.2013 року з Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення аліментів на утримання дитини, - закрити.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Наслідки затвердження даної мирової угоди сторонам роз'яснено: повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Сорока