г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/237/19
Номер провадження 2/213/692/19
27 червня 2019 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гусарової О.С.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Лазаревої Ю.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Промислово виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про відшкодування моральної шкоди, заподіянної ушкодженням здоров'я,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Промислово виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про відшкодування моральної шкоди, заподіянної ушкодженням здоров'я, де зазначає, що працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 24 роки 03 місяці. 21 липня 2016 року медичним висновком ЛЕК ДУ "Український НДІ промислової медицини" м. Кривого Рогу йому встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пилотоксичний бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група "В" Легенева недостатність другого ступеню. 06 грудня 2016 року та 05 грудня 2017 року висновками МСЕК йому встановлено 25 % втрати професійної діяльності з повторним переоглядом 01 листопада 2019 року. Він потребує постійного лікування та повинен проходити періодично медичні обстеження, комісії та відновлювальні процедури. Він постійно відчуває біль, внаслідок професійного захворювання. Втратив працедатність в молодому віці. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані. Він не може приділяти достатньої уваги своїй родині. Моральну шкоду він оцінює в 104325,00 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 . в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивач працював на підприємстві відповідача протягом шести років. Згідно акту розслідування професійного захворювання встановлено, що захворювання позивач отримав в результаті роботи на ТОВ "СВП "КРИВОРІЖДОРВИБУХПРОМ" та наявне рішення суду від 03 січня 2019 року про стягнення з останнього на користь позивача моральної шкоди заподіяної ушкодження здоров'я у розмірі 5 000,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року відкрито провадження у даній справі.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідив письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Як видно із трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останній з 2000 по 2009 рік працював на підприємстві відповідача (а.с. 23-31).
Позивач з 22 вересня 1984 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 30, 31).
Відповідно до п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 жовтня 2016 року (далі по тексту - Акт) працюючи раніше на вибуховій дільниці №1 гірничого цеху №2 ПАТ "ПВП "Кривбасвибухпром" підривником, ОСОБА_2 підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.
Із пункту 17 Акту видно, що концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зонив 2,4-5,3 разів перевищує ГДК (4,8-10,6 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/м3) по СанПіН 4617-88 мовою оригіналу "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны" . Концентрація діоксиду азоту в повітрі робочої зони в 1,5 рази перевищує ГДК (2,9 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/м3) по СанПіН 4617-88 "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны".
Відповідно до п. 14 Акту позивач має хронічне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пилотоксичний бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група "В". Легенева недостатність другого ступеню (а. с. 11-14)
Висновком МСЕК від 06 грудня 2016 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності з повторним переоглядом (а.с.8).
05 грудня 2017 року висновком МСЕК позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності з повторним переоглядом - 01 листопада 2019 року (а.с.9-10).
Відповідно до наданої позивачем виписки - епікризу та виписки медичної карти позивача він тривалий час знаходився на лікуванні з приводу наслідків професійного захворювання (а. с. 15-22).
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, та провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, визначені Актом розслідування проведення розслідування нещасного випадку та настанням у позивача негативних наслідків - 25% стійкої втрати професійної працездатності з повторним переоглядом.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача щодо відсутності провини підприємства у виникненні профзахворювання у позивача, оскільки підприємство повинно забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку: важкість праці перевищувала гранично допустимі показники і причиною цього була саме недосконалість технологічного процесу, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство - відповідач.
Представником відповідача на обґрунтування позовних вимог надано роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення першої та другої інстанції по цивільній справі №213/2885/18, однак суд не приймає дані докази до розгляду, оскільки вони не стосуються предмету доказування.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті. Суд також враховує, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання - причиною профзахворювань є тривалий стаж роботи в шкідливих умовах праці.
Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.
Також суд враховує вину підприємства - відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 20 000,00 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв'язку з погіршенням здоров'я, у задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 768,40 грн
На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.9 Закону України “Про охорону праці” та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Промислово виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про відшкодування моральної шкоди, заподіянної ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово виробниче підприємство "Кривбасвибухпром"на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово виробниче підприємство "Кривбасвибухпром"на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Промислово виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", ЄДРПОУ 00190934, юридична адреса: вул. Каховська, 40, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Дата складення повного тексту судового рішення - 02 липня 2019 року.
Суддя О.В. Алексєєв