ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 липня 2019 року № 826/16112/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ПП «Павловський та партнери» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне підприємство «Павловський та партнери» (03118, м. Київ, пр-т В. Лобановського, 150-а, оф.82, код ЄДРПОУ 3864486) із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить: скасувати податкову вимогу від 25.02.2016 року № 1223-16 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил сплати податку від 28.03.2016 року № 234/26-50-12-03-15/38964486 ДФС України ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 року № 0017911203 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати акт про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань від 03.08.2016 року № 958/26-50-12-03-16/38964486 ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2016 року № 0082111203 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати податкову вимогу від 29.08.2016 року № 5856-17 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати акт про результати перевірки своєчасної сплати податкових зобов'язань від 24.01.2017 року № 58/26-50-12-03-16/38964486 ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 року № 0003721203 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; скасувати податкову вимогу від 26.06.2017 року № 40600-17 ГУ ДФ у м. Києві та рішення про опис майна у податкову заставу; скасувати акт камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 26.07.2017 року № 2950/25-15-12-04/38964486 ШУ ДФС у м. Києві; скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 року № 0032271204 ГУ ДФС у м. Києві.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є незаконними та необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач із позовною заявою не погоджується, в зв'язку з її необґрунтованістю та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження по справі суддею Дегтярьовою О.В. Згідно ухвали суду від 10.01.2018 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування актів перевірок від 28.03.2016 року № 234/26-50-12-03-15/38964486, від 03.08.2016 року № 958/26-50-12-03-16/38964486, від 24.01.2017 року № 58/26-50-12-03-16/38964486 та від 26.07.2017 року № 2950/25-15-12-04/38964486.
В наслідок перебування на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами судді Дегтярьової О.В., справу перерозподілено судді Вєкуа Н.Г.
Ухвалою суду від 29 січня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г, на підставі клопотання сторін.
У судовому засіданні 26.07.2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового Кодексу України у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати податку позивачем. За результатами перевірки складено акт від 28.03.2016 року № 234/26-50-12-03-15/38964486, яким виявлено порушення сплати податків платником або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, передбачені п.203.2 ст. 203, п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України.
На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 року № 0017911203, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 2183,38 грн за затримку в 56 календарних днів на підставі абз 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України.
За результатами камеральної перевірки, проведеної щодо своєчасності сплати податкових зобов'язань з єдиного податку третьої групи (юридичні особи), відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 03.08.016 року №958/26-50-12-03-16/38964486, яким виявлено порушення термінів сплати єдиного податку третьої групи у строки, визначені п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, та застосовані фінансові санкцій у розмірі 1391,80 грн.
За результатами наступної камеральної перевірки був складений акт від 24.01.2017 року № 58/26-50-12-03-16/38964486, відповідно до якого виявлено порушення сплати єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у строки, встановлені п.57.1. ст. 57 Податкового Кодексу України. На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 року, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 3068,65 грн, на підставі абз 3 п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Згідно із п. 19і.1.2 п.19і.1 ст. 19і, підпункту 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 , відповідно до порядку, встановленому ст. 76 та п.86.2 ст. 86 Податкового Кодексу України, відповідачем проведено камеральну перевірку діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати єдиного податку з юридичних осіб за 2016 рік. За результатами перевірки був складений акт від 26.07.2017 року № 2950/25-15-12-04/38964486, яким зафіксовано порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. На підставі акту від 26.07.2017 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 року, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1676, 97 грн. за затримку в 56 календарних днів.
Перевіркою було встановлено, що термін сплати податку порушено, за що передбачена відповідальність згідно ст. 126 Податкового Кодексу України.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
До матеріалів справи додані копії декларацій та копії квитанцій по сплату єдиного податку, які підтвердили висновки відповідача щодо їх несвоєчасної оплати.
У тексті позовної заяви позивач зазначає, що вважає податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу незаконними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу. Відтак, суд позбавлений можливості проаналізувати вказаний документ та прийняти по ньому обґрунтоване рішення. Крім того, позивач у резолютивній частині позову не зазначає про вимогу скасувати таке рішення.
Крім зазначеного, позивач вказує, що звертався зі скаргами до Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у м. Києві, проте зазначена установа проігнорувала його доводи.
Дослідженими судом матеріалами справи встановлено, що на підтвердження вказаних доводів, позивач не надав суду документи, які б свідчили про звернення його до відповідача зі скаргами та не додав відповіді на них з негативними результатами розгляду скарг.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналіз наведеного свідчить, що відповідач правильно здійснив нарахування сум основаного боргу та штрафних санкцій, відповідно до вчинених позивачем правопорушень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Павловський та партнери» (03118, м. Київ, пр-т В. Лобановського, 150-а, оф.82, код ЄДРПОУ 3864486) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа