01 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1194/19
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просить зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на суму вкладу (залишку на поточному рахунку) 59 253,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду безпідставно не включено рахунок № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на суму вкладу (залишку на поточному рахунку) 59 253,00 грн, адже він має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський", який належить спадкодавцю позивача ОСОБА_2 , за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов..
Відповідач протягом встановленого судом строку надав відзив на позов, в якому наголосив на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити повністю. При цьому зауважив, що відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою проведено перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними за період дії тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський, в ході якої виявлено, що 19.05.2016 банк уклав із ТОВ "Інвестиційний - розрахунковий центр" договір відступлення прав вимоги №2 та провів кредитні операції на значні суми, чим порушив обмеження, встановлені постановами НБУ, в частині проведення кредитних операцій на підставі укладених з ТОВ "Інвестиційний - розрахунковий центр". Таким чином, вказаний правочин, в тому числі і правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемними у відповідності до положень пунктів 2, 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". До того ж кошти, що вносилися/отримувалися за таким договором, укладеним між спадкодавцем позивача та ТОВ "Інвестиційний - розрахунковий центр" по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім того, разом із відзивом на позов відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи його тим, що позикодавець 10 серпня 2016 року звернувся до уповноваженої особи із заявою (вх. 15.08.16/687-ЗП), у якій просив включити його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» на адресу Позикодавця було направлено листи-відповіді, а саме: від 29.08.2016 №ЗГ1(К)1911, від 29.08.2016 №ЗГ1(К)1912, від 29.08.2016 №ЗГ1(К)1912/1, від 29.08.2016 № ЗГ1(К)1914 та від 29.08.2016 №ЗГ1(К)1914/1 - відповідно до яких ОСОБА_3 було повідомлено про нікчемність правочину (копії додаються). Позикодавець отримав вищезазначені листи 29.06.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з чого слідує, що Позикодавець позивача дізнався про порушення своїх прав ще у вересні 2016 році, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що згідно з приписами частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на суму вкладу (залишку на поточному рахунку) 59 253,00 грн.
Право позивача на вказану суму вкладу виникло 20.12.2018 - з моменту видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим за № 1-1069 (а.с. 16), що свідчить про подання даного позову в межах встановленого законодавством строку звернення до суду.
Також, суд зазначає, що позивач звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” із заявою про виплату їй гарантовану суму відшкодування за вкладом 14.01.2019, після чого отримала відповідь з фактичною відмовою від 17.01.2019. До суду позивач звернувся 24.04.2019, що також підтверджує те, що позивачем дотримано строку звернення до суду, який встановлений ст. 122 КАС України.
Крім того, клопотання про залишення позову без розгляду мотивовані пропуском строку звернення до суду ні самим позивачем, а її спадкодавцем.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про безпідставність поданого клопотання про залишення позову без розгляду та про відмову у його задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , у зв'язку із чим відкрилася спадщина на належне йому майно.
20.12.2018 ОСОБА_1 одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером 1-1069, відповідно до якого ОСОБА_1 набула право власності на грошові вклади з належними відсотками та компенсаціями, що зберігаються в ПАТ «Банк Михайлівський», договір № 980-054-000001198 від 31.12.2015 на рахунку № НОМЕР_1 із залишком коштів станом на 15.05.2018 59253,00 грн, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 (а.с. 16).
14.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» О.Ю.Волкову із заявою про виплату їй як спадкоємиці гарантованої суми вкладу, що був розміщений ОСОБА_2 на поточному рахунку № НОМЕР_1 , залишок на якому становить 59 253,00 грн, додавши до своєї заяви нотаріально засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.12.2018, реєстраційний № 1-1069.
У відповідь на вказану заяву позивача відповідачем була надана довідка за №ЗГ1(К)0081 від 17.01.2019 про стан рахунку № НОМЕР_1 , з якої вбачається що 19.05.2016 на вказаний поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_2 , від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли кошти в сумі 341,42 грн із призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054- 000188543 від 11.02.2016» та в сумі 58911,00 грн із призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000188543 від 11.02.2016». Але при цьому банк повідомив ОСОБА_1 про те, що зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_1 з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № НОМЕР_3 в сумі 341,42 грн, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № 26509300055802 в сумі 58911,00 грн, що відображене в даній інформаційній довідці, є нікчемним право чином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п.7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На момент проведення вищезазначеної трансакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за Договором».
Відповідно до вказаної довідки відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 у включенні поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивач вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив їй у включенні поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся з даним позовом.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 3 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”).
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що вкладом зокрема вважаються кошти, які надійшли на рахунок в банку для вкладника від інших осіб на умовах договору банківського рахунку. Вкладником серед інших також є фізична особа, яка уклала з банком договір банківського рахунку. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 уклав з ПАТ “Банк Михайлівський” договір банківського рахунку, на який для позивача було повернено кошти від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, отже в розумінні Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” зазначені кошти є вкладом, а позивач вкладником ПАТ “Банк Михайлівський”.
З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що кошти в сумі 59253,00 грн, що знаходяться на рухну спадкодавця позивача в банку, не є вкладом, а тому не підпадають під дію Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Частиною першою статті 3 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” зазначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 3-1) призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю тощо); 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб; 8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.
Частиною першою статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду (ч. 4 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Згідно із п. 6 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 5 до цього Положення;
3) переліки рахунків за формою, визначеною у додатку 6 до цього Положення:
за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;
осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Згідно із п. 2, 3, 5 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14 Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.
Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду.
Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих положень надає підстави стверджувати, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на її рахунок.
Отже, згідно із вимогами цих норм, спадкодавець позивача, як вкладник ПАТ “Банк Михайлівський”, відповідно до договору банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)” № 980-054-000001198 від 31.12.2015, мав гарантоване право на відшкодування суми вкладу разом із процентами у межах суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума коштів, що обліковується на рахунку, відкритому на ім'я спадкодавця позивача в ПАТ “Банк Михайлівський” разом з нарахованими процентами не перевищує граничного розміру. Матеріали справи свідчать про те, що зазначена сума дійсно наявна на рахунку спадкодавця позивача.
Крім того, матеріалами справи, а саме свідоцтвом про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером 1-1069, підтверджено право власності ОСОБА_1 на грошові вклади з належними відсотками та компенсаціями, що зберігаються в ПАТ «Банк Михайлівський», договір № 980-054-000001198 від 31.12.2015 на рахунку № НОМЕР_1 із залишком коштів станом на 15.05.2018 59 253,00 грн, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 (а.с. 16).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Отже, у зв'язку із смертю вкладника ОСОБА_2 право на вклад в ПАТ «Банк Михайлівський» перейшло до спадкоємиці ОСОБА_1 , із всіма правами, що належать вкладнику на момент його смерті, в тому числі і право вимагати від уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку включити рахунок ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом.
Підставою для виплати цих коштів позивачу є надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на суму вкладу (залишку на поточному рахунку) 59 253,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що позивач має підстави для включення інформації щодо нього до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак і до Загального реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат.
Крім того, 19.11.2016 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності зазначеним Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Таким чином, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень зазначеного Закону № 1736-VIII Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Разом з тим, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Втім, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
У свою чергу, правочин є нікчемним відповідно до закону, за наявності підстав, виключний перелік яких регламентовано частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
При цьому, положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом.
Отже, єдиною та необхідною умовою для не включення осіб (клієнтів банку) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю відповідного правочину є наявність підстав, виключний перелік яких передбачено ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Під час судового дослідження матеріалів справи, встановлено, що підставами нікчемності правочину Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб взагалі не визначено конкретний пункт статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, а лише наведено посилання на номер цієї статті.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо кола обставин, які належить встановити суду у справах даної категорії, а саме:1) на якій підставі кошти потрапили на рахунок позивача; 2) які саме умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку;3) на якій підставі позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників; 4) який саме правочин за твердженням Уповноваженої особи є нікчемним та на який конкретно пункт частини 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вона при цьому посилається.
З матеріалів справи вбачається, що висновки про нікчемність правочину відповідач обґрунтовує тим, що постановою Правління Національного банку від 22.12.2015 № 217/БТ публічне акціонерне товариство “Банк Михайлівський” віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку. Зазначеною постановою встановлено ряд обмежень в діяльності банку. Постановою Правління Національного банку від 27.04.2016 № 295/БТ пункт 4 постанови від 22.12.2015 № 217/БТ, який встановлює обмеження, було викладено в новій редакції.
Судом встановлено, що ПАТ “Банк Михайлівський” уклав із ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” договір відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 . Згідно з умовами договору відступлення № 1805 ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” зобов'язалось відступити банку права вимоги, належні ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги.
Перелік кредитних договорів, права за якими відступається банку, міститься в реєстрі кредитних договорів. Відповідно до реєстру банк придбав права вимоги за 106265 кредитними договорами на загальну суму 1061074939,79 гривень за ціною 870000000,00 гривень, вказаний факт не заперечується відповідачем.
Також, 19.05.2016 ПАТ “Банк Михайлівський” уклав із ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” договір відступлення прав вимоги № l. Згідно з умовами цього договору відступлення ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” та юридичними особами.
Перелік договорів, права за якими відступаються банку з боку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, міститься в реєстрі Основних договорів.
Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги за вартістю, зазначеною в реєстрі основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру. Вартість відступлення права вимоги за 26-ю договорами купівлі-продажу цінних паперів склала 561585182,51 грн, що підтверджується відповідачем у відзиві на позов.
На думку відповідача, банком було вчинено операції, які йому було заборонено вчиняти.
Суд не знаходить підстав вважати правочин банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ “Банк Михайлівський” та ОСОБА_2 , нікчемним, оскільки зазначені вище договори відступлення права вимоги стосуються взаємовідносин ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” ПАТ “Банк Михайлівський” та кредиторів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, однак жодним чином не стосуються взаємовідносин ПАТ “Банк Михайлівський” з його вкладниками за договорами банківського рахунку, отже вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори, за якими ПАТ “Банк Михайлівський” повинно повернути залучені як вклад кошти.
Суд звертає увагу на те, що ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлює перелік обставин, за яких правочини, що вчинені саме банком. Водночас, як йдеться у повідомленні про нікчемність, що направлене ОСОБА_2 , відповідач вважає, нікчемним не правочин між банком та позивачем, а правочин щодо переведення коштів на рахунок вкладника від третьої особи. Однак, суд звертає увагу на те, що матеріали справи підтверджують факт перерахування коштів ОСОБА_2 в якості позики на рахунок ТОВ “Інвестиційно розрахунковий центр”, а згодом повернення цих коштів на рахунок спадкодавця позивача в ПАТ “Банк Михайлівський”. Отже, правочин, укладений між банком та спадкодавцем позивача у формі договору банківського рахунку є дійсним.
Крім того, статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктами 1.24, 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (надалі - Закон України № 2346-ІІІ) визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
З матеріалів справи, а саме із банківської виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 19.05.2016, до початку процедури виведення Фондом банку з ринку, яка розпочалася 23.05.2016, на поточний рахунок ОСОБА_2 , відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 980-054-000001198 від 31.12.2015, надійшли кошти від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" в сумі 341,42 грн, із призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054-000188543 від 11.02.2016, та в сумі 58911,00 грн, із призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000188543 від 11.02.2016. Всього залишок коштів на поточному рахунку ОСОБА_2 станом на 19.05.2016 становив 59253,00 грн.
При цьому перерахування коштів здійснено платником платіжним дорученням у безготівковій формі - в спосіб та в порядку, що передбачені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", тобто відсутні будь - які правові підстави вважати таку транзакцію нікчемною.
Судом встановлено, що договір № 980-054-000188543 від 11.02.2016, на підставі якого проведені вказані платежі, недійсним в судовому порядку не визнавався, тобто є дійсним в силу приписів ч. 2 ст. 212 ЦК України. Вказаний договір був укладений 11.02.2016 між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», за умовами якого ОСОБА_2 передав ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "Інвестиційно- розрахунковий центр" зобов'язувався повернути йому кошти та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору) (а.с. 19).
Відповідно до п. 1.2 договору ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" прийняв від ОСОБА_2 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 46821,00 грн; строк користування коштами - не більше 181 днів; кошти передаються - з дати укладання цього договору по 10.08.2016; розмір процентів за користування коштами - ставка: 33,54% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів; періодичність сплати нарахованих процентів - щомісячно, в дату, що відповідає даті підписання Договору, за період з дати попередньої виплати (а для першої виплати - з дня, наступного за датою укладення договору) по дату, що передує даті фактичної виплаті процентів, а проценти за місяць, в якому кошти повертаються, в тому числі при достроковому поверненні коштів - не пізніше дня повернення коштів за період аналогічний вищезазначеному; TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" сплачує стороні - 1 проценти і повертає кошти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський", код банку 380935.
Того ж дня, 11.02.2016, ОСОБА_2 на виконання вказаного договору вніс 46821,00 грн на поточний рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", що підтверджується квитанцією № QS916701 (а.с. 22).
В подальшому до вказаного договору була укладена додаткова угода від 17.03.2016 (а.с. 20), в якій стороною по договору, яка приймає кошти у власність, зазначено ПАТ «Банк Михайлівський», але підпис представника банку скріплений печаткою ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», відповідно до якої сума вкладу збільшена на суму 10882,00 грн та в цілому складала 57 703,00 грн.
Платіжний документ про внесення коштів в сумі 10882,00 грн у спадкоємиці відсутній, проте цей факт підтверджується довідкою відповідача про розмір вкладу ОСОБА_2 станом на 19.05.2016.
17.05.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір про внесення змін до договору № 980-054-000188543 від 11.02.2016, відповідно до якого сума вкладу була додатково збільшена на 1208,00 грн і в цілому складала 58911,00 грн. Внесення додаткових коштів в сумі 1208,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 3589154 від 17.05.2016 (а.с. 23).
А вже 19.05.2016 вся сума вкладу, передана ОСОБА_2 ТОВ «Інвестиційно- розрахунковий центр» за вказаним договором, достроково була повернена в повній сумі та з нарахованими процентами на поточний рахунок ОСОБА_2 , відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський».
Як вбачається з довідки ПАТ «Банк Михайлівський» від 17.01.2019, наданій ОСОБА_1 , повернута сума 58911,00 грн та проценти в сумі 341,42 грн з 19.05.2016 до цього часу обліковуються на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський", відкритому на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Станом на день прийняття рішення про початок процедури виведення Фондом банку з ринку - 23.05.2016, - кошти в сумі 59253,00 грн перебували на поточному рахунку спадкодавця позивача. Кошти, що перебували на поточному рахунку, є вкладом в розумінні Закону № 4452-VI.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:
- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.
Частинами 2, 4 ст. 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. З цієї статті.
Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно ч. 3 ст. 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, що перелічені у цій статті.
Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
В даному випадку договір № 980-054-000188543 від 11.02.2016 був укладений між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ОСОБА_2 , а відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 саме на умовах вказаного договору. Так, умовами договору № 980-054-000188543 від 11.02.2016, укладеного між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ОСОБА_2 передбачена можливість дострокового повернення коштів.
ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на переказ коштів на користь ОСОБА_2 , не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу.
Таким чином у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з поточного рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" в ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок ОСОБА_2 , відкритий в цьому ж банку.
Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності будь-якої з правових підстав, чітко визначених частиною 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, для віднесення до нікчемних договору, укладеного між спадкодавцем позивача і банком, та/або правочину із зарахування коштів на його банківський рахунок.
Суд вважає, що Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” містить імперативну вимогу відшкодувати за рахунок Фонду кошти владнику за його вкладом, а отже за умови недоведеності протиправних дій позивача щодо повернення коштів на його рахунок за договором банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)” № 980-054-000001198 від 31.12.2015, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на суму вкладу (залишку на поточному рахунку) 59 253,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем не доведена правомірність не включення рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму вкладу 58911,00 грн та відсотків у сумі 1208,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 768,40 грн судового збору за подачу адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на суму вкладу (залишку на поточному рахунку) 59253,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особои Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича на користь ОСОБА_1 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривен 40 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).
Відповідач: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (бульвар Т. Шевченка, 35, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ - 38619024).
Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2019 року.
Суддя Д.В. Лобан