Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
02 липня 2019 р. Справа № 520/6459/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Харківської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання недійсним заповіту,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати недійсним заповіт №159, посвідчений 19.12.2006 року та складеного від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Спадковому реєстрі за №43713268, зареєстрованого 25.12.2007 року;
- зобов'язати Відокремлений підрозділ Харківська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 39881935, місцезнаходження відокремленого підрозділу проспект Гагаріна, буд. 20 А,м. Харків, 61001) скасувати заповіт №159, в Спадковому реєстрі за №43713268, зареєстрованого 25.12.2007 року складеного від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідченого Пономаренко В.І. секретарем Курячівської сільської ради Білокуракинського району Луганського району 19.12.2006 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що враховуючи, що заповіт №159 був складений з порушенням вимог його посвідчення, а саме, було порушено загальні правила вчинення нотаріальних дій (п.19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій №22/5), то відповідно до статті 1257 Цивільного кодексу України та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» цей заповіт є нікчемним. Та, оскільки заповіт №159, який є нікчемним (недійсним) був зареєстрований у Спадковому реєстрі за №43713268 просить зобов'язати відповідача скасувати вказаний заповіт №159, оскільки вищенаведене унеможливлює оформлення спадкових прав ОСОБА_1 .
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз наведених норм процесуального закону є підставою для висновку, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Нормами Цивільного кодексу України регулюється питання спадкування за заповітом.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Отже, за своєю сутністю заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Суд зазначає, що посвідчення заповіту чи вчинення інших нотаріальних дій не є здійсненням владної управлінської функції.
Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб'єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що з позовної заяви вбачається, що підставою виникнення спору є складання, на думку позивач, заповіту №159 з порушенням вимог його посвідчення та його подальшого скасування, що може свідчити про наявність підстав для визнання заповіту нікчемним. Тобто, скасування державної реєстрації вказаного заповіту в Спадковому реєстрі не скасовує вищезгадану підставу щодо визнання його нікчемним, а отже не усуває спір між сторонами і не призводить до правової визначеності.
Аналізуючи заявлені у справі позовні вимоги, суд доходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 спрямований на поновлення порушеного, на її думку, права на отримання спадщини померлого дідуся ОСОБА_2 .
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1.5 Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року N 1810/5, реєстратори вносять відомості до Спадкового реєстру, перевіряють за даними Спадкового реєстру інформацію про наявність або відсутність посвідчених заповітів, спадкових договорів,заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину і видають (виготовляють) відповідні витяги та інформаційні довідки в порядку, встановленому цим Положенням.
Відповідно до пункту 1.3.2 вищезазначеного Положення Державне підприємство "Національні інформаційні системи" та його регіональні філії є реєстраторами Спадкового реєстру щодо, зокрема, заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.
З наведеного вбачається, що до повноважень Відокремленого підрозділу Харківської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" належить питання адміністрування автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів. Будь - якими владними управлінськими функціями по відношенню до позивача Відокремлений підрозділ Харківської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" не наділений.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З врахуванням наведеного суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2018 р. по справі №219/5238/17 (провадження № 11-593апп18).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, оскільки даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Харківської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання недійсним заповіту.
Керуючись ст. ст. 5, 17, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Харківської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання недійсним заповіту.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.А. Волошин