Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 липня 2019 р. № 520/5247/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить: визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”; скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 25 протоколу № 122 від 07.12.2018 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що п.25 протоколу № 122 від 07.12.2018 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким позивачеві відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, є протиправним, таким, що порушує його права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому, підлягає скасуванню у судовому порядку. Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія вказаної ухвали надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
19.06.2019 року від представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що враховуючи той факт, що позивача звільнено з військової служби у 1983 році, а інвалідність встановлено у 2014 році, отже, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, вказав, що позивачем разом із заявою не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
24.06.2019 року представником відповідача - Міністерства оборони України, також було надано до суду відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване в даній справі рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачеві, оформлене пунктом 25 протоколу №122 від 07.12.2018 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з 25.10.1980 р. по 03.02.1983 р. позивач проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР та приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан.
Відповідно до копії витягу з протоколу № 1121 від 17.04.2014 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - мінно-вибухова травма, контузія, захворювання ОСОБА_1 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Позивачу з 01.10.2014 р. вперше встановлено ІІІ групу інвалідності. При черговому огляді позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності з 01.10.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 118005 від 11.09.2015.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та усіма належними додатками щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_4 листом № 213/ВСЗ від 26.01.2018 року повідомлено, що законних підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги не має, оскільки позивачем не надано документу, що свідчить про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12. 2013 року № 975 (далі - Порядок).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року у справі 820/1560/18 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року пакет документів щодо призначення допомоги направлено до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуто питання щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та прийнято рішення, оформлене протоколом №122 від 07.12.2018 року (пункт 25 протоколу), яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та вказано, що позивач не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013. Крім того зазначено, що позивач проходив службу у Прикордонних військах КДБ, тоді як Міністерство оборони не є його правонаступником.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідач на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так при розгляді адміністративної справи № 820/1560/18 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, судом встановлено, що позивачем поданий повний пакет документів відповідно до п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013, в тому числі і документи, що свідчать про обставини поранень. Крім того встановлено, що обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, контузії та наступних захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на МО України та зазначено, що висновок відповідача стосовно того , що питання призначення виплати має вирішуватися Державною прикордонною службою є помилковими.
Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018р. набрало законної сили, на час прийняття рішення відповідачем про відмову в призначення одноразової допомоги та розгляду даної справи є чинним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачеві в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене п. 25 протоколу №122 від 07.12.2018р. не врахував вказаних обставин, що мали значення для його прийняття, отже дане рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити висновок та документи щодо позивача про призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, як способі відновлення порушеного права позивача, суд зауважує наступне.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Так суд, задовольняючи позов в частині скасування спірного рішення Міністерства оборони України, з метою дотримання процедури, встановленої Порядком, виходячи з пов'язаності позовних вимог, зобов'язує ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона поглинається вимогою про скасування рішення, яким така відмова оформлена.
За таких обставин, з врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, шляхом скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачеві, оформлене пунктом 25 протоколу № 122 від 07.12.2018 року; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Крім того, з урахуванням вказаного, враховуючи положення ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призначення позивачеві одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" з урахуванням висновків суду.
Також, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст. 2,3,14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.287 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 25 протоколу № 122 від 07.12.2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.