Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
02 липня 2019 р. Справа № 520/5261/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 40387920) про визнання дії неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - Ізюмське ОУПФУ Харківської області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії та скасувати рішення Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 14 від 24.04.2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та пункту Г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчислення якої провівши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 з 15.04.2019 року на підстави заяви на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та пункту Г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести обчислення його державної (основної) пенсії включно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності, в даний час - 80%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796-ХІІ та положень КМ України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що останній перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, яка обчислена за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 15.04.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії та просив перевести його на пенсії на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до положень прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ та п. г) ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб», провівши обчислення державної (основної) пенсії виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помножений на відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону (№796-ХІІ) та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, однак рішенням №14 від 24.04.2019 року відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, в обґрунтування якої послався на те, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби. Вважаючи рішення відповідача безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даними позовом задля захисту своїх порушених прав.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження від 03.06.2019 року разом з судовими документами була надіслана відповідачу. Проте, відповідач правом надання відзиву на позов згідно з ст. 162 КАС України, або будь-яких пояснень - не скористався, станом на час розгляду справи відзиву на позов судом не отримано.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_2 виданий 27.05.2015 року.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.12.1993 року позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України за № 1856 від 27.03.2014 року, позивач з 25.12.1986 року по 11.03.1987 року був призваний на навчальні збори у складі військової частини № 54979 та приймав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААВ № 630882 від 22.05.2015 позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
15 квітня 2019 року позивач звернувся до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, із відповідною заявою в якій просив перевести його на пенсії на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до положень прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ та п. г) ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб», провівши обчислення державної (основної) пенсії виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помножений на відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону (№796-ХІІ) та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.
Рішенням Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 14 від 24.04.2019 року відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, в обґрунтування якої послався на те, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796).
Частиною 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-VІ повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.
Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Отже, повноваження щодо призначення та перерахунку пенсії позивача відноситься до компетенції відповідача, Ізюмського ОУПФУ Харківської області.
Згідно з ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262) військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Частиною 1 ст. 11 Закону № 2262 передбачено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і цим Законом.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 11 Закону № 2262 як військовослужбовцю, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, на умовах, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульовано ст. 59 Закону № 796.
Стаття 59 Закону № 796 в редакції, яка діяла до 01.10.2017, передбачала, що: пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону (частина перша); військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону (частина друга); особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження (частина третя).
Отже, ст. 59 Закону № 796 передбачала призначення пенсій із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати одній категорії осіб: військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Натомість всім іншим військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи пенсії призначались на умовах, передбачених статтею 54 Закону №796.
В свою чергу, ст. 54 Закону № 796 передбачала, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством (частина перша); в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців (частина друга); умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (частина третя).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з пунктом 7 якого пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” з 01.10.2017 року статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою частиною третьою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом України від 03.10.2017 року № 148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” з 1 жовтня 2017 року розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується норма щодо обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону № 796 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширювалась на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №823/1346/18, від 06.03.2019 року по справі № 2540/2495/18, від 23.04.2019 року по справі №822/1311/18, від 24.04.2019 року по справі № 806/1867/18.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому рішення Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 14 від 24.04.2019 яким, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з посиланням на ту обставину, що позивач брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, було правомірним на час його винесення.
Рішенням Конституційного суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення “дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ зі змінами, визнане неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно частин 1 та 2 ст. 152 Конституції України Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, вимога ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019 року.
Таким чином, з урахуванням рішення Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019 року, а не з 24.04.2019 року, як-то вважає позивач.
Водночас, з підстави втрати чинності словосполучення "дійсної строкової" у ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII задля здійснення відповідного перерахунку та виплати пенсії до органу пенсійного фонду позивач із відповідною заявою не звертався, доказів цього матеріали справи не містять, як відмови у такому перерахунку та виплаті.
Судом встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС, не під час проходження строкової військової служби, а з 25.12.1986 по 11.03.1987 року під час виконання завдання по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відтак, враховуючи Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року, частина третя статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на позивача розповсюджується з 25.04.2019.
Тому, підстав для задоволення заявлених вимог суд не вбачає.
Водночас із цим, суд не може залишити поза увагою приписи ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
При цьому, суд бере до уваги, що ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі “якості” закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Національний закон України - ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" явно та однозначно не відповідав ані вимозі якості закону за міжнародними стандартами права, ані Основному Закону України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України та вважає за доцільне зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року на підставі заяві від 15.04.2019 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та ст. 3 п. г) Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У той же час позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням відсотку втрати працездатності за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.
Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Отже, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, а саме щодо формули, коефіцієнтів, обмежень максимального розміру пенсії, тощо, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, права позивача у цій частині станом на момент розгляду справи не є порушеними.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 40387920) про визнання дії неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 40387920) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.04.2019 року на підставі заяві від 15.04.2019 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та ст. 3 п. г) Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 02 липня 2019 року.
Суддя Ю.О. Супрун