01 липня 2019 року справа № 234/4877/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією в складі
головуючого судді Гайдара А.В.
суддів Казначеєва Е.Г.
Компанієць І.Д.,
розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Інспектора роти №1 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенант поліції Кияниці Олега Олександровича на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2019 р. у справі № 234/4877/19 (суддя першої інстанції Костюков Д.Г.) складене в м. Маріуполь за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 1 роти патрульної поліції у м.Бориспіль Кияниця О.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та заперечуючи факт вчинення ним правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, позивач посилався на відсутність належної доказової бази в підтвердження факту правомірності накладення на нього відповідачем штрафу в розмірі 425 грн. та порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП (арк.справи 1-4)
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2019 року у справі № 234/4877/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову серії ЕАB № 992579 від 16.03.2019 року, яка винесена інспектором патрульної поліції у м.Бориспіль Кияницею О.О. відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП, скасовано. (арк.справи 25-26)
Відповідач - інспектор 1 батальйону 1 роти патрульної поліції у м.Бориспіль Кияниця О.О. не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідачем зазначено, що оскаржувана в межах даної справи постанова серії ЕАB № 992579 від 16.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою. (арк.справи 31-40).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне:
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою ЕАB № 992579 від 16.03.2019 року, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 16.03.2019 року, керуючи транспортним засобом «Інфініті», державний № НОМЕР_1 на 77 км. автошляху Київ-Харків рухався у крайній лівій смузі, при вільній правій, не маючи наміру повернути праворуч або розвернутись, чим порушив вимоги п.11.5 ПДР України. Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. (арк.справи 5).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП належним чином не доведена, постанова серії ЕАB № 992579 від 16.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню відповідно до п.2 ч.3 ст.286 КАС України.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає наступне.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283і284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, в графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Колегія суддів вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У відповідності до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до апеляційної скарги надав фотокопію нібито місця правопорушення, але вона не містить дати та часу її створення, на фотокопії відсутній автомобіль позивача, що не приймається до уваги колегією суддів та не може сприйматися доказом в даній справі. (арк.справи 34,35)
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не врахований відеозапис з нагрудної камери відповідача, як доказ порушення правил дорожнього руху позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В межах розгляду даної справи колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не виконанні вимоги до реквізитів спірної постанови, а саме в постанові не зазначений технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Крім того, як вище зазначено судом, в графі спірної постанови «до постанови додається», не зазначено будь-яких доказів.
За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Таким чином, судом першої інстанції правильно та в повному обсязі встановлені обставини справи, надано їх обґрунтовану та всебічну оцінку, внаслідок чого ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню.
Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенант поліції Кияниці Олега Олександровича на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2019 р. у справі № 234/4877/19 - залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2019 р. у справі № 234/4877/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 01 липня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць