про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 червня 2019 р. Справа № 480/2316/19
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про зобов'язання відповідача змінити транслітерацію імені позивача в паспорті громадянина України та паспорті для виїзду за кордон з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ч.1, ч.3 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі №826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч.1, 2, 3 ст.49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст.2 Закону України від 01 липня 2010 року №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон №2398-VI).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч.1 ст.9 Закону №2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
У справах про оскарження відмови у реєстрації запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє, чи відповідне рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняте воно обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для реєстрації актових записів цивільного стану.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №425/2737/17.
У справі, яка розглядається, позивач не оскаржує відмову відповідача внести зміни до актового запису цивільного стану - змінити транслітерацію імені, не просить визнати неправомірними дії відповідача. Позивач просить суд зобов'язати відповідача змінити транслітерацію його імені у паспорті громадянина України та паспорті для виїзду за кордон, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Той факт, що Управління Державної міграційної служби України у Сумській області є відповідачем у цій справі, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №820/4733/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що вираз «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на встановлення судом належності спору до юрисдикції місцевих судів, слід відмовити у відкритті провадження у справі.
Суд вважає за потрібне роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Керуючись ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що спір підлягає розгляду та вирішенню загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя О.М. Кунець