26 червня 2019 року справа №200/904/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Кравченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/904/19-а (головуючий I інстанції суддя Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року № 0235494610 та № 0235504610,
15.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 року № 0235494610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 2992, 57 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 року № 0235504610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 9769, 86 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку (а.с. 4-5).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 77-79).
Позивач з таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 82-85).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що моментом визначення грошового зобов'язання є момент укладення договору і він датований до 2014 року. Грошові зобов'язання орендаря земельної ділянки комунальної власності визначаються насамперед під час укладення договору оренди земельної ділянки та є визначеними з моменту набрання чинності договором оренди (тобто з моменту державної реєстрації права оренди). За таких обставин, вважає, що на неї розповсюджується норми пп. 38.2 п. 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За визначенням ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частина 3 ст. 308 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Позивач до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5589 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 в порядку п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та вимог ст. 287 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Донецькій області проведена камеральна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 , з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб за період з 10.10.2015 р. по 10.10.2018 р, за результатами чого складено акт № 5193/05-99-46-10/2698218869 від 10.10.2018 (а.с. 6-7).
Перевіркою вказано на несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 10.10.2015 року - 10.10.2018 року та порушення п. 288.7 ст. 288 та п. 287. 5 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: в порушення п. 288.7 ст. 288 та п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 14962, 85 грн. сплачено з затримкою на 729 календарних днів та за 2016 рік у сумі 48849, 30 грн. сплачено з затримкою на 363 календарних днів (а.с. 6-7).
25.10.2018 року відповідачем за підсумками акту перевірки були сформовані податкові повідомлення - рішення від 25.10.2018 № 0235504610 на суму 9769,86 грн. та № 0235494610 від 25.10.2018 на суму 2992,57 грн. (а.с. 8-9).
Згідно Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2018 року № 0235494610, № 0235504610 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 10-11).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем повідомлення-рішення від 25.10.2018 року № 0235494610, яким визначене позивачу грошове зобов'язання зі сплати 2992, 57 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку та податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 року № 0235504610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 9769, 86 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
За п. 288.4 зазначеної ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
За унормуванням п. 287.1 - 287.2, 287.5 ст. Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Отже, зазначеними нормами передбачено, що землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.
Приписами п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
15.10.2014 року набрав чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Унормуванням ч.ч. 1 - 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон, зокрема, втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За вимогами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" надано визначення термінів:
територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014;
період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.
Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р.
Враховуючи наведене, з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
08.06.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (Закон України № 1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:
"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";
"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:
"Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", м. Маріуполь Донецької області в них не зазначений.
З аналізу наведеного вбачається, що у період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року вказані вище суб'єкти господарювання в силу статті 6 Закону № 1669-VII були звільнені від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Таким чином, позивача було звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за спірні 2015-2016 роки.
Вказані положення законодавства та обставини справи залишилися поза увагою контролюючого органу, що призвело до неправомірного визначення позивачу податкового зобов'язання у вигляді штрафу за 2015 рік у сумі 14962, 85 грн. та за 2016 рік у сумі 48849, 30 грн., протягом яких позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками.
З огляду на наведене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 року № 0235494610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 2992, 57 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку та № 0235504610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 9769, 86 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є необхідним скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року № 0235494610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 2992, 57 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку та № 0235504610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 9769, 86 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку.
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірні податкові повідомлення- рішення він діяв правомірно.
За унормуванням ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, є:
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 310, 315, ч. 1 п. 4 ст. 317, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 р. у справі № 200/904/19-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року № 0235494610 та № 0235504610 задовольнити.
Cкасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 25.10.2018 року № 0235494610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 2992, 57 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку.
Cкасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 25.10.2018 року № 0235504610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 9769, 86 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, Донецька обл., вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б. 114, код ЄДРПОУ 39406028) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн.)
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 1 липня 2019 року.
Судді Г.М. Міронова
Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко