ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 червня 2019 року № 640/6493/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Рахманов Є.В., від відповідача - Фандикова Т.Є., від третьої особи - Цимбалюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
За позовом виробничо - комерційної фірми «Кріопром» товариства з обмеженою відповідальністю
до за участі третьої особи Міністерства економічного розвитку та торгівлі України Служби безпеки України
про визнання протиправними дій щодо скасування наказу зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов виробничо - комерційної фірми «Кріопром» товариства з обмеженою відповідальністю, в якому позивач просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
«Визнати неправомірним і скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.03.2019 №408 в частині переведення на індивідуальний режим ліцензування Виробничо-комерційної фірми «Кріопром» товариства з обмеженою відповідальністю (п. 1 наказу і п. 1 додатку до наказу).
Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яка виразилась у нездійсненні заходів щодо розблокування зовнішньоекономічної діяльності Виробничо-комерційної фірми «Кріопром» товариства з обмеженою відповідальністю одночасно з закінченням строку дії санкції, застосованої до ВКФ «Кріопром» згідно наказу від 30.10.2018 №1581, і зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснити такі заходи.»
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем було застосовано до позивача обмеження у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на підставі норми Закону, яка втратила чинність.
Крім того, позивач стверджує про відсутність порушень у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та протиправне її блокування відповідачем, яке полягає у тому, що відповідач, на думку позивача, не надсилає відповідної інформації митним органам.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого акту. При цьому, відповідач стверджує про те, що, на його думку, втрата нормою Закону чинності не перешкоджає прийняттю рішення застосуванню до позивача санкцій, оскільки застосування санкцій було розпочато до змін у законодавстві.
Третьою особою позовні вимоги заперечуються з огляду на розслідування щодо можливого порушення в діях позивача під час експорту обладнання.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
30.10.2018 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано наказ №1581 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», згідно якого до ВКФ «Кріопром» застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Даний наказ в частині, що стосується позивача, виданий на підставі подання Служби безпеки України від 28.09.2018 вих. №8/2/3-7981ДСК, в якому повідомлено про те, що ВКФ «Кріопром» вчиняє дії, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
15 березня 2019 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано наказ «Про переведення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», за змістом якого, відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність" було вирішено перевести на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.
Також оскаржуваним наказом було зупинено дію наказів Мінекономрозвитку від 30.10.2018 № 1581, від 30.10.2018 № 1587 і від 13.11.2018 № 1668 у частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до наказу.
Відповідно до позиції №1 в додатку до оскаржуваного наказу, його дія розповсюджувалась на позивача.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній до 7 лютого 2019 року), санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Проте, стаття 37 була виключена з тексту Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» згідно із Законом України від 21.06.2018 р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який, згідно зі статтею 16 «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та був введений в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 07.02.2019 р.
Отже, 15 лютого 2019 року була відсутня норма Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка дозволяла б відповідачу застосовувати санкції до позивача.
Суд зауважує, що норми вищезазначеного Закону України, які діяли на момент винесення оспорюваного акту, не містять положень, якими передбачено застосування режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності з боку Міністерства економічного розвитку та торгівлі щодо суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Судом не приймаються посилання відповідача на статтю 58 Конституції України, з огляду на те, що в даному випадку йдеться не про застосування акту щодо хронологічно попереднього періоду, а про застосування акту, який втратив чинність, після втрати ним чинності.
Таким чином, відповідачем було застосовано до позивача обмеження, які не передбачені Законом, що, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, вбачається судом протиправним, у зв'язку з чим вимоги щодо оспорюваного наказу вбачаються судом обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд застосовує до оскаржуваного акту наслідки, передбачені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у вигляді визнання протиправним та скасування.
Суд вважає вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо нездійснення заходів по розблокуванню зовнішньоекономічної діяльності такими, що задоволенню не підлягають.
При цьому, суд виходить з того, що позивачем не повідомлено про те, які, на його думку, мають бути вжиті заходи відповідачем, в чому вони можуть полягати, та не надано жодних доказів неможливості здійснення такої діяльності.
Також суд звертає увагу позивача на те, що дія оскаржуваного наказу про обмеження зовнішньоекономічної діяльності позивача, буде припинена тільки з набрання даним рішенням законної сили.
З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "КРІОПРОМ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ВКФ "КРІОПРОМ") задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України "Про переведення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" від 15 березня 2019 року №408 в частині пункту 1 додатку до наказу.
3. В решті позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. відшкодувати на користь ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "КРІОПРОМ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ВКФ "КРІОПРОМ") за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 02.07.2019.
Суддя С.К. Каракашьян