ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 липня 2019 року № 826/9062/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного правління Державної фіскальної служби в м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 38726007), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0000144001 на суму штарфних санкцій у розмірі 6800 грн та № 0000154001 на суму штрафних санкцій у розмірі 6 800 грн.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та зазначає, що згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 №309 «Про внесення змін до деяких наказів» поняття громадське харчування змінено на поняття ресторанне господарство. Так як відповідно до КВЕД має статус закладу ресторанного господарства, податкове повідомлення-рішення складене на підставі висновків, які суперечать фактичним обставинам діяльності позивача, не відповідає чинному законодавству України, є необґрунтованим та повинно бути скасоване. Крім того, вважає, що наявність ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями дає йому право на продаж алкоголю, в т.ч. сидру.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення на позовну заяву та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.
У судовому засіданні 05.12.2017 на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України(в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 09.02.2017 № 26/20/40/3245109270.
Перевіркою встановлений факт реалізації алкогольного напою, а саме: пиво «Січ Чумацьке» у тарі місткісю 0,5 л для споживання на місці, за ціною 18 грн, на що продавцем видано фіскальний чек № 2478 від 31.01.2017 року.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкаголньних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.
Продаж алкогольних напоїв на розлив дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єкта господарювання громадського харчування, субєктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документів, щодо узгодження позивачем статусу суб'єкту громадського харчування, чим порушено вимоги статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Таким чином, контролюючим органом встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.02.2017 №0000154001 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішення, позивач подав скаргу про скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 21.02.2017 року до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481).
Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів, безпосередньо громадянами та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Відповідно до частини 6 статті 15-3 Закону № 481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила №854).
Відповідно до абз. 2 п. 2 Правил №854 роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів; забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив у закладах ресторанного господарства за відсутності належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду) та інших вимог, передбачених законодавством. (п. 22 Правил №854).
Відтак, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці має право виключно підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та відповідно до зареєстрованих видів економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 - 56.10-56.30.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №820/1335/17 (№К/9901/4590/17), яка відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно п. 29 Правил №854 суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи) які мають право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та їх працівники зобов'язані дотримуватись Законів України "Про захист прав споживачів", Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, та інших нормативних документів прямо чи/та побічно регламентуючих торговельну діяльність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 був затверджений Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, який визначає загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (у подальшому - Порядок №833).
Згідно з п. 3 Порядку №833 торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.
Згідно з п. 6 Порядку №833 суб'єкт господарювання може мати, зокрема, роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу - для провадження роздрібної торговельної діяльності; мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо) - для здійснення ресторанного обслуговування.
Згідно з п. 5 Порядку №833 суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії.
Пунктом 41 Порядку №833 передбачено, що особливості роботи закладів ресторанного господарства регулюються правилами, які затверджуються Мінекономіки за погодженням з Мінфіном, крім випадків, установлених законом.
В свою чергу Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (назва із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 №309) затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968 (у подальшому - Правила №219).
Згідно з наказом Міністерства економіки України "Про внесення змін до деяких наказів" від 09.10.2006 року № 309 поняття громадське харчування замінено на поняття ресторанне господарство.
Згідно з п. 1.3 Правил №219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічний процес закладу ресторанного господарства - сукупність операцій, які забезпечують виробництво кулінарної продукції, булочних і борошняних кондитерських виробів та їх продаж; продукція власного виробництва - продукція, яку виробляють заклади ресторанного господарства і продають як кулінарну продукцію, булочні та борошняні кондитерські вироби /далі - продукція/.
При цьому, Законом № 481 не передбачено визначення та порядок отримання статусу підприємства ресторанного господарства або з універсальним асортиментом товарів.
Вичерпні визначення понять об'єкт (заклад) ресторанного господарства, об'єкт (заклад) роздрібної торгівлі, супермаркет тощо містяться в Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 року № 327.
Згідно із пунктом 3.1.5 вказаної Інструкції за спеціалізацією магазини поділяють на: спеціалізовані та неспеціалізовані (універсальні). Останні є різновидами магазинів, асортимент яких включає широку (5 і більше) номенклатуру товарних груп.
Згідно із ст. 259 Господарського кодексу України вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.
Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ, основним видом діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_1 є 56.10. - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Водночас, судом встановлено, що позивач має діючу та зареєстровану в ДПІ Подільського району ГУ ДФС м. Києва ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями Серії НОМЕР_2 .
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що не знайшло свого підтвердження зазначене в акті порушення статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відтак, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0000154001 є незаконним та підлягає скасуванню.
Стосовно порушення ст. 1 абз 1 п.11 ст. 15-3 Закону № 481/95-вр та винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення № 000144001 від 21.02.2017 року, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольного напою, а саме: сидр у пластиковій тарі, місткість 0,5 л за ціною 20 грн, на що продавцем-касиром видано фіскальний чек від 31.01.2017 року № 2477.
Також до перевірки був наданий договір оренди нежитлового приміщення від 01.10.2016 року № 01/10/16, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «Скай Груп» (орендодавець).
Відповідно до умов договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає на умовах платного користування (оренди) частину нежитлового приміщення, загальною площею 10 кв.м. Місцезнаходження об'єкту оренди: АДРЕСА_2 .
Таким чином, перевіряючими встановлено реалізацію алкогольних напоїв в приміщенні з торгівельною площею меншою за 20 кв.м, чим порушено ст. 1, абз.1 п. 11 ст. 15-3 Закону України № 481/95-вр.
Позивач не погодився із вказаними висновками та зазначив, що положення ч.4 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» передбачає, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями. Зазначає, що йому не зрозуміло, в чому полягає порушення вказаних норм права, оскільки він має ліцензію на право роздрібної торгівлі, справно сплачує за неї внески та має всі необхідні документи. Вважає, що застосування штрафних санкцій за це є необгрунтованим та безпідставним.
З цими доводами суд не погоджується, оскільки норма права, на яку посилається позивач, вказує на право підприємця продавати сидр та перрі (без додання спирту) на підставі загальної ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем, без отримання спеціальної ліцензії.
Загальна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями дає змогу підприємцю продавати за нею, в т.ч. сидр і перрі. За вказаною ліцензією підприємець має право продавати більшість видів алкоголю. На відміну від ліцензії, яка видається виключно для реалізації сидру та перрі.
Вказана стаття Закону містить правило про торгівлю сидром та перрі без отримання спеціальної ліцензії у випадку, коли підприємець вже має загальну ліцензію на роздрібну торгівлю алкоголем.
Проте, як правопорушення контролюючий орган ставить у провину позивачу торгівлю сидром у приміщенні, яке не відповідає вимогам закону, а саме становить менше 20 кв.м.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
В зв'язку із наведеним вище вбачається, що в торговому приміщенні торговельною площею менше 20 кв. м суб'єкт господарювання не має права здійснювати реалізацію алкогольних напоїв, крім пива, оскільки реалізація пива здійснюється без обмеження площі.
Проведеною перевіркою встановлення торгівля алкогольним напоєм «сидр» у приміщенні, яке становить 10 кв.м
Тому суд погоджується із висновками відповідача в тій частині, що вказані дії позивача становлять склад правопорушення, передбачене ст. 1 абз 1 п.11 ст. 15-3 Закону № 481/95-вр, тому винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення № 000144001 від 21.02.2017 року є законним і обґрунтованим.
Позивач у додаткових поясненнях суду зазначає, що сидр-це слабоалкогольний напій, як правило шампанізований, отриманий шляхом бродіння яблучного соку без додавання дріждж, вміст етилового спирту становить 5,0 відсотків і цей відсоток є нижчою межею вмісту етилового спирту відповідно до встановленої межі, а саме від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць поняття, зазначеного у ст. 1 Закону України №481/95-вр.
Суд звертає увагу на те, що в ст. 1 Закону України № 481/95-вр не надається поняття сидру, як слабоалкогольного напою. Віднесення позивачем сидру до вказаної категорії напоїв є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 1 Закону України №481/95-вр алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
Згідно Українського класифікатора товарів ЗЕД, за кодом товару 2206 00 сидр відноситься до алкогольних напоїв (інші зброджені напої (наприклад сидр, перрі (грушевий напій) напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені.
Тому застосування позивачем до сидру критерії, які відносяться до слабоалкогольним напоїв є необґрунтованими та суперечать вказаним вище нормам закону.
На підтвердження своїх доводів, позивач надав суду якісне посвідчення № 1970 від 26.10.2017 року, виданого постачальником ТОВ «Роялті Фрут Гарден». Позивачу постачається сидр з вмістом етилового спирту 5,0 відсотка. На підставі цього, позивач вказує, що оскільки сидр - це напій зі змістом 5,0 відсотків етилового спирту, і цей відсоток є нижчою межею вмісту етилового спирту, відповідно до встановленої межі, а саме від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, то вказаний напій є слабоалкогольним, тому межі площі для його продажу не встановлені.
Суд не приймає до уваги такі доводи позивача, в зв'язку із їх невідповідністю наданим матеріалам справи.
Відповідно до якісного посвідчення № 1970 від 26.10.2017 року об'ємна частина етилового спирту в сидрі складає 5,0%. Цей відсоток не є нижчим показником, як стверджує позивач, оскільки межі об'ємних одиниць складають від 05, до 8,5%. Найнижчим показником є 0,5 % , а не 5%.
Крім того, віднесення сидру до слабоалкогольних напоїв не впливає на зміст правопорушення, відображене в акті перевірки, оскільки зміст порушення визначається у продажу цього алкогольного напою у приміщенні, що не відповідає вимогам закону.
Отже, відповідачем доведене перед судом належними та допустимими доказами допущене позивачем порушення, визначене статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2017 року № 0000144001 суд відмовляє.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0000154001, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
3. В іншій частині позову відмовити;
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 800 грн. (вісімсот гривень) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа