04 червня 2019 року м. Рівне №460/431/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Булейко В.І., Булава Т.В., відповідача: представник Гоч Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)"
доГоловного управління ДФС в Рівненській області
про визнання неправомірним винесення податкових повідомлень-рішень, -
Ухвалою суду від 27.02.2019 відкрито провадження у справі №460/431/19 за позовом Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" до Головного управління ДФС в Рівненській області про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000211305, №0000201305, №0000221305 від 16.01.2019. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 28.03.2019.
Судове засідання з 28.03.2019 відкладено на 02.05.2019, а потім на 04.06.2019 у зв'язку з тим, що суд визнав причини неприбуття відповідача в судове засідання поважними.
В судовому засіданні 04.06.2019 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Згідно з позовною заявою та поясненнями представників позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що перерахування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору із доходів найманих працівників в установі відбувалося своєчасно та в повному обсязі. Порушення ж термінів перерахування ПДФО та військового збору допущено по сумах, утриманих із заробітку засуджених. Вказане порушення зумовлено тим, що заробітна плата засуджених нараховувалась, але перерахувати її на депозитний рахунок у казначействі, де тимчасово зберігаються кошти засуджених до звільнення, не було фінансової можливості. Разом з тим, виплата доходу на користь платників податків ніколи не передувала сплаті податків. Не зважаючи на це, податковий орган застосував до платника податків штрафні санкції, передбачені статтею 127 Податкового кодексу України, диспозиція якої визначає порушенням саме ненарахування і неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а санкція - штраф у розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті бюджету (50% - повторно, 75% - втретє протягом 1095 днів). Зважаючи ж на встановлені в ході перевірки обставини, відповідач мав право застосувати до позивача вид і міру відповідальності, встановлені статтею 126 Податкового кодексу України, а саме 10% і 20% від суми податків, несвоєчасно перерахованих, тобто перерахованих з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, а не з порушенням строків, встановлених по відношенню до події виплати доходу. З огляду на те, що сума таких санкцій є значно меншою, а суд не наділений повноваженнями самостійно перераховувати платнику податків суму штрафних санкцій, позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000211305, №0000201305, №0000221305 від 16.01.2019 повністю.
Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника в судовому засіданні, відповідач позов не визнав. Свою позицію обґрунтував тим, що перевіркою повноти сплати та дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлена несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - позивачем сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку. Відповідач вважає, що до даних правовідносин застосуванню підлягають положення статті 127 Податкового кодексу України. Дана норма встановлює відповідальність саме за порушення строків сплати податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з працівників позивача, тобто є спеціальною нормою стосовно загальної норми статті 126 Податкового кодекс України. Склад порушення пов'язується з фактом виплати доходу без сплати податку. Штрафні санкції за статтею 126 Податкового кодексу України до правовідносин у сфері своєчасності, повноти нарахування та сплати ПДФО, застосовуються у разі якщо виплата доходу, а відповідно, і перерахування податку здійснені з порушенням строку, визначеного підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Кодексу. Однак таких фактів перевіркою не виявлено, відтак і штрафні санкції за цією статтею не застосовувалися. За наведеного, сторона відповідача просила в позові відмовити повністю.
Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.
В період з 11.12.2018 по 17.12.2018 на підставі наказу №3040 від 10.12.2018, відповідно до ст.20 розділу І, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1., 78.1.13 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)", код за ЄДРПОУ 08564363 з питання дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності нарахування,обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018.
За результатами перевірки складено акт від 27.12.2018 №2800/17-00-13-05/08564363 (а.с.10-39), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, такі порушення:
- п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме подання податкових розрахунків 1 ДФ не в повному обсязі з недостовірними відомостями та помилками;
- пп.14.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст. 31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме несплата (неперахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу, у випадках коли виплата доходу на користь платників передувала сплаті податку (реєстр №1); неподання платіжних доручень на сплату податку на доходи фізичних осіб податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а саме за серпень 2016 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року;
- пп.1.1, пп.1.2., пп.1.3, пп.1.4., пп.1,5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати військового збору із засуджених до або під час виплати доходу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку (реєстр №4); неподання платіжних доручень на сплату військового збору податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а саме за липень 2017 року, серпень 2017 року, травень 2018 року, червень 2018 року.
16.01.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі вказаних висновків прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000211305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 58344,51 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56975,30 грн. та суму пені відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в розмірі 1369,21 грн. (а.с.40-41);
- податкове повідомлення-рішення №0000221305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб» (а.с.42-43);
- податкове повідомлення-рішення №0000201305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, пені в розмірі 2383,22 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2340,01 грн. та суму пені відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в розмірі 43,21 грн. (а.с.44-45).
Не погодившись з такими рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України
податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету
А відповідно до пп.168.1.3 цього ж пункту, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
В силу вимог пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
За правилами ж пп.168.1.6 - для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Підпунктом 171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пп. «а» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Крім цього, з 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором.
Так, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Таким чином, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому, відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.
Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України. При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.
Це в повній мірі стосується як ПДФО так і військового збору.
Таке розмежування відповідальності за статтями 126 та 127 Податкового кодексу України наведено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №П/811/618/17 та у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі № 21-2919а15 та від 22.03.2016 у справі № 21-3694а15.
За правилами пп.129.1.3. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - розпочинається після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
А відповідно до п.129.3 цієї статті, нарахування пені закінчується:
- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;
- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);
- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
За правилами п.129.4. цієї статті, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
За даними обліку відповідачем було встановлено, що позивачем не було перераховано до бюджету ПДФО за серпень 2016 року в повному обсязі, а саме недоїмка по терміну сплати до 30.09.2016 становить 4761,20 грн.; за червень 2017 року - недоїмка по терміну сплати до 30.07.2017 становить 3563,94 грн.; за липень 2017 року - недоїмка по терміну сплати до 30.08.2017 становить 11840,27 грн.; за серпень 2017 року - недоїмка по терміну сплати до 30.09.2017 становить 10924,74 грн.; за вересень 2017 року - недоїмка по терміну сплати до 30.10.2017 становить 10240,10 грн.; за жовтень 2017 року - недоїмка по терміну сплати до 30.11.2017 становить 9964,66 грн.; за червень 2018 року - недоїмка по терміну сплати до 30.07.2018 становить 8540,15 грн.; за липень 2018 року - недоїмка по терміну сплати до 30.08.2018 становить 8726,44 грн.; за серпень 2018 року - недоїмка по терміну сплати до 30.09.2018 становить 11767,68 грн.
Аналогічним чином було констатовано і порушення в частині перерахування військового збору.
При цьому зазначені порушення констатовані лише щодо утримання податків і зборів із доходів, виплачених на користь засуджених.
Порушень щодо утримання податків і зборів по найманим працівникам не встановлено, як і не встановлено порушень у своєчасності виплати таким найманим працівникам заробітної плати.
Разом з тим, судом встановлено, що під час податкової перевірки, результати якої оскаржуються, ревізором взагалі не перевірявся факт своєчасності виплати доходів на користь засуджених, як і дата повного і фактичного розрахунку позивачем з такими особами не встановлювалась взагалі.
І актом перевірки, і письмовими заявами відповідача підтверджено, що висновки про порушення позивачем термінів утримання ПДФО і військового збору з доходів засуджених осіб базуються виключно на довідці Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" про нарахування і відрахування із заробітної плати засуджених (а.с.71), дані якої перенесені в реєстри №1-№5 акту податкової перевірки (а.с.15-24).
Однак, згідно з долученими до матеріалів справи довідками Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" про належні до виплати кошти із заробітної плати засуджених та перерахування коштів на депозитний рахунок, дані яких підтверджені відповідними платіжними дорученнями (а.с.72-130) вбачається, що заробітна плата засудженим нараховувалась, але не завжди своєчасно перераховувалась на депозитний рахунок у казначействі, де тимчасово зберігаються кошти засуджених до звільнення, через скрутне фінансове становище.
Так, станом на 01.10.2015 недоїмка на депозитному рахунку по заробітній платі засуджених складала 79219,32 грн., а на 01.08.2016 - 34901,61 грн.
Що стосується спірних періодів, то у серпні 2016 року належало до виплати засудженим 17452,31 грн., а перераховано 09.07.2016 платіжним дорученням №326 лише 1740,09 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 15712,22 грн. У червні 2017 року належало до виплати засудженим 36413,42 грн., а перераховано 14.06.2017 платіжним дорученням №219 лише 5400,00 грн. та 27.06.2017 платіжним дорученням №250 - 2488,00 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 28525,42 грн. У липні 2017 року належало до виплати засудженим 41284,31 грн., а перераховано 07.07.2017 платіжним дорученням №259 лише 1800,00 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 39484,31 грн. У серпні 2017 року належало до виплати засудженим 40260,54 грн., а перераховано 11.08.2017 платіжним дорученням №304 лише 3952,36 грн. і 30.08.2017 платіжним дорученням №339 - 10000,00 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 26308,18 грн. У вересні 2017 року належало до виплати засудженим 36018,05 грн., а перераховано 22.09.2017 - платіжним дорученням №379 лише 1641,16 грн. і 28.09.2017 платіжним дорученням №389 ще 3000,00 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 31376,89 грн. У жовтні 2017 року належало до виплати засудженим 33374,85 грн., а перераховано 09.10.2017 - платіжним дорученням №397 - 12000,00 грн. і 11.10.2017 платіжним дорученням №398 ще 30000,00 грн., тобто заборгованості немає, однак лише в розрізі окремо взятого періоду. У червні 2018 року належало до виплати засудженим 46445,59 грн., а перераховано 23.06.2018 платіжним дорученням №275 лише 3668,14 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 42777,45 грн. У липні 2018 року належало до виплати засудженим 50709,88 грн., а перераховано 30.07.2018 платіжним дорученням №343 лише 3891,72 грн., тобто заборгованість по даному звітному періоду склала 46818,16 грн. У серпні 2018 року належало до виплати засудженим 43674,38 грн., і не перераховано коштів взагалі, а тому заборгованість по даному звітному періоду склала 43674,38 грн.
Таким чином, судом встановлено, що випадків виплати доходу без попереднього утримання з нього ПДФО і військового збору позивачем допущено не було.
Відповідно до цього, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несплату (неперерахування) податків, зборів, до або під час виплати доходу громадянам, тобто санкцій передбачених статтею 127 Податкового кодексу України (а саме від 25% до 75% суми податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету).
Натомість судом встановлено, що в певних періодах у позивача існувала заборгованості з виплати доходів, тобто заробітна плата засудженим нараховувалась, але виплачувалась не вчасно.
В такому випадку, на позивача поширювала свою дію норма пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в силу якої, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Дана норма позивачем дотримана не була, а це в свою чергу, давало право податковому органу нарахувати штрафні санкції за статтею 126 Податкового кодексу України, тобто у розмірі від 10% до 20% погашеної суми податкового боргу в залежності від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання.
Це стосується, як штрафних санкцій з ПДФО, так і штрафних санкцій з військового збору.
Однак податковим органом нарахування позивачу штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України здійснено не було, а суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, а тим більше самостійно здійснювати нарахування штрафної санкції платнику податків, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000211305 та №0000201305 від 16.01.2019 в частині нарахування Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)" штрафних (фінансових) санкцій за п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України підлягають скасуванню.
Що стосується пені, то судом також встановлено, що розмір її нарахування в обох випадках є хибним, позаяк відповідачем невірно визначена дата початку нарахування пені.
Так, за правилами пп.129.1.3. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
В свою чергу, граничний строк сплати в даному випадку мав визначатися з урахуванням норми пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - тобто у строки, встановлені для місячного податкового періоду.
Натомість, відповідач граничний строк визначив за правилами пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, при цьому, ототожнивши поняття «виплата оподатковуваного доходу» з поняттям «нарахування оподатковуваного доходу».
За наведеного, податкові повідомлення-рішення №0000211305 та №0000201305 від 16.01.2019 підлягають скасуванню і в частині нарахування Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)" пені, а відтак, повністю.
Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000221305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за подання податкових розрахунків 1 ДФ не в повному обсязі з недостовірними відомостями та помилками, то відповідачем, на якому в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, лежить тягар доказування, не наведено жодного факту подання позивачем податкової звітності з неправильними відомостями.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області №0000211305, №0000201305, №0000221305 від 16.01.2019 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
За сукупністю наведеного, позовні вимоги Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46) підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000211305, №0000201305, №0000221305 від 16.01.2019.
Стягнути на користь Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 14 червня 2019 року.
Суддя Друзенко Н.В.