24 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 1640/2350/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі коллегії суддів:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
суддів - Клочка К.І. , Супруна Є.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.,
представника позивача - Стороженко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 1640/2350/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.03.2018 №29/03-14/2 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно з поданою ним заявою від 27.03.2018;
- зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування вимог позивач зазначав про неправомірність відмови відповідача у перерахунку пенсії, на яку позивач має право як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За доводами позивача, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено призначення та виплата пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у цій справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю /а.с.33-37/.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 - без змін.
Позивач 24.05.2019 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с. 76-79/.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що Конституційним Судом України ухвалене рішення від 25.04.19 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.91 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
За твердженням ОСОБА_1 , він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у червні 1986 року, як військовозобов'язаний, був призваний на військові збори та у складі військової частини № НОМЕР_1 у період з 01.06.1986 по 26.06.1986 виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з огляду на що йому у вересні 2010 року встановлено другу групу інвалідності.
З урахування наведеного, позивач стверджував про наявність у нього права на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
12.06.2019 судом одержано відзив Лубенського ОУПФ на заяву ОСОБА_1 , у якому представник відповідача просив у задоволенні заяви відмовити повністю та залишити в силі рішення суду у цій справі /а.с. 94-95/. На переконання відповідача, поняття "військовослужбовець" та "військовозобов'язаний" не є тотожними, а тому положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не поширюються на випадок позивача. Крім того, представник відповідача звертав увагу на відсутність порядку виконання рішення Конституційного Суду України та чинність норми пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1210 і, як наслідок, відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 відкрито провадження за виключними обставинами у цій справі, справу призначено до розгляду колегією у складі трьох суддів.
У судовому засіданні 24.06.2019 представник позивача підтримала вимоги, викладені у заяві про перегляд рішення суду у цій справі за виключними обставинами, просила заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
За змістом частин першої, другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень за виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів визнала за можливе розглядати заяву без участі представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 , виданого Полтавською облдержадміністрацією 08.10.2010 /а.с. 5/.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане із виконанням обов'язків в/служби з ЛНА на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку в Лубенському ОУПФ та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
26.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії згідно зі статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /а.с. 28/.
Рішенням Лубенського об'єднаного УПФУ від 29.03.2018 № 29/03-14/2 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби /а.с. 29/.
Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а тому відсутні підстави для перерахунку йому пенсії відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд зазначив, що частина третя статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають одному з таких критеріїв: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України від 5.11.91 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 15 названого Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України від 28.11.91 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 59 цього Закону визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою зазначеної статті у редакції Закону України від 3.10.17 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.19 №1-р(II)/2019 словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.17 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною четвертою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Висновки щодо правозастосування
Проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною норми закону, який застосований судом до спірних відносин, є підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами.
Водночас норма закону, визнана Конституційним Судом України неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Колегія суддів враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.19 №1-р(II)/2019 визначено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 25.04.2019.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 9.02.99 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, з 25.04.2019 норма частини третьої статті 59 Закону №796-XII має застосовуватись у такій редакції: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.".
Залученою до матеріалів справи копією довідки Хорольського районного військового комісаріату Полтавської області від 26.03.2018 №53 підтверджено, що позивач у період з 01.06.1986 по 26.06.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини № 61606 з перебуванням у зоні відчуження /а.с. 13/.
Відповідач у заявах по суті справи зазначав, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на військові збори.
У примітці до статті 10 Закону №796-XII зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Позивачу встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач з 25.04.2019 має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII як військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та з огляду на це отримав інвалідність.
Доводи представника відповідача про те, що згадані вище положення на позивача не поширюються, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на військові збори, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на зазначені вище приписи примітки до статті 10 Закону №796-XII, в силу яких військовозобов'язані, призвані на військові збори, прирівняні до військовослужбовців.
Разом з цим, у спірних відносинах відсутні підстави для застосування положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції Рішення Конституційного Суду України від 25.04.19 №1-р(II)/2019 до дати ухвалення цього рішення. Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, закріплений у статті 58 Конституції України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що позивач з 25.04.19 має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року (у цьому випадку - 1 січня 2019 року).
Позивач продовжує наполягати на призначенні пенсії на підставі цієї норми закону.
Натомість, відповідач заперечує таке право позивача з підстав, що ґрунтуються на хибному розумінні пенсійним органом норм чинного законодавства.
З цих підстав колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами продовжує існувати спір, наявність якого була предметом розгляду у цій справі.
Вирішення відповідного спору у позасудовий спосіб, на переконання колегії суддів, неможливе.
При цьому доводи відповідача фактично зводяться до того, що механізм практичної реалізації положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII міститься у Порядку №1210 і Кабінет Міністрів України відповідні зміни до згаданого Порядку, з огляду на визнання неконституційною відповідної норми закону в частині словосполучення "дійсної строкової", не вніс. А тому, на переконання пенсійного органу, у спірних відносинах наразі відсутній порядок реалізації норми частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції Рішення Конституційного Суду України від 25.04.19 №1-р(II)/2019, що унеможливлює проведення перерахунку пенсії позивачу.
Однак, колегія суддів не погоджується з наведеними доводами відповідача, оскільки визнання неконституційним положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII в частині словосполучення "дійсної строкової" не призвело до зміни формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210, за якою проводиться обчислення пенсії.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, враховуючи наявність підстави для перегляду рішення суду у цій справі за виключними обставинами, вважає за необхідне скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у цій справі та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов'язавши Лубенське ОУПФ перерахувати позивачу пенсію на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 та провести виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позову в іншій частині належить відмовити, оскільки станом на момент ухвалення відповідачем рішення від 29.03.2018 №29/03-14/2 позивач не мав права на проведення перерахунку пенсії і таке право у нього виникло лише з 25.04.2019.
Частиною 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії.
Відповідач доказів понесення судових витрат у зв'язку з розглядом цієї справи до суду не надав.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 1640/2350/18 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 1640/2350/18 скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) пенсію на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25 квітня 2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01 липня 2019 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков
суддя суддя К.І. Клочко Є.Б. Супрун