18 червня 2019 року Справа № 160/2007/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста планета» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста планета» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.08.2018 року № 891877/34060298;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №130401 від 13.04.2018 року датою її фактичного отримання;
- стягнути судовий збір.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкову накладну № 130401 від 13.04.2018 року та згідно квитанції від 18.04.2018 року накладну було отримано, але реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Для доказу реальності операції позивачем направлено до ДФС повідомлення № 50 від 21.08.2018 року - письмові пояснення щодо подачі документів про підтвердження реальності господарської операції та всі первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства. Вказані документи повністю підтверджують реальність господарських операцій, за результатами яких складено податкову накладну, яку надіслано для реєстрації. Також, в рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної вказано як підставу для відмови, ненадання платником податку копій документів, що взагалі не відповідає дійсності, а тому рішення, прийняте відповідачем є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/2007/19 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.
18 квітня 2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі № 160/2007/19 в якості співвідповідача - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області та прийнято до розгляду уточнений адміністративний позов ТОВ "Чиста планета" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому товариство просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.08.2018 року № 891877/34060298;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №130401 від 13.04.2018 року датою її фактичного отримання;
- стягнути судовий збір.
07 травня 2019 року на адресу суду від представника відповідача - Державної фіскальної служби України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що дії по реєстрації податкової накладної в ЄРПН є дискреційними повноваженнями, в які не допускається будь-яке втручання, при цьому рішення суду є самостійною підставою для реєстрації податкової накладної, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
07 травня 2019 року на адресу суду від представника відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення від 23.08.2018 року № 891877/34060298, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 130401 від 13.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято через ненадання позивачем копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, оскільки рішення прийняте правомірно.
15 травня 2019 року від представника позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, зокрема, що податкова накладна № 130401 від 13.04.2018 року видана в межах операції, яка є об'єктом оподаткування, покупець є платником ПДВ, при цьому всі первинні документи кореспондуються між собою та відповідають вимогам діючого законодавства України, податкова накладна № 130401 від 13.04.2018 року подана для реєстрації у встановлений п. 201.10 ст. 201 ПК України строк, тому жодних підстав для зупинення реєстрації і відмови у реєстрації податкової накладної не було.
16 травня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив, в яких було зазначено, що в оскаржуваному рішенні не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту п. 1.6) оцінки ступеня ризиковості платника податку/операції, ані конкретного переліку документів, які необхідно надати позивачу, з прийнятого рішення не можливо встановити, що саме стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, що, в свою чергу, унеможливило з боку останнього виконати вимогу про подання витребуваних документів, оскільки дане рішення не відповідає критерію правової визначеності.
16 травня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 160/2007/19 та призначено останню до судового розгляду по суті.
Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники відповідачів про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини не явки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вимог ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Чиста планета» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 25.01.2006 року.
Основним видом діяльності позивача є Код КВЕД 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи між ТОВ «Чиста планета» (продавець) та ТОВ «ФУДКОМ» (Покупець) було укладено договір на виробництво та поставку товарів під власними торговими марками № PL4600043043 від 29.03.2017 року.
Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується виготовляти, упаковувати та маркувати товари в асортименті та кількості, передбаченій планом виробництва товару з урахуванням кількості, вказаної в заявках на виробництво товару та поставляти вироблені товари по цінах і в асортименті вказаному в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих Покупцем та підтверджених Постачальником замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.
Предметом поставки за вказаним договором є поліетиленові пакети «майка» розмірами 22х36 см та 24х42 см.
На виконання вказаного договору 13.04.2018 року ТОВ «Чиста планета» було складено податкову накладну № 130401 на загальну суму 84 390,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14 065,00 грн.) та направлено її для подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказана податкова накладна доставлена до Державної фіскальної служби України, документ прийнято, реєстрацію зупинено, що підтверджується відповідною квитанцією від 18.04.2018 року.
Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної вказано, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Підприємству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. Додатково повідомлено: показник «D»=0, «Р»=».
Після зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ «Чиста планета» подано до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копій документів від 21.08.2018 рок № 50 з відповідними первинним документами щодо наявності підстав для реєстрації податкової накладної № 130401 від 13.04.2018 року, кількість додатків 35, що також підтверджується документами довільного формату, що міститься в матеріалах справи та квитанцією №2 від 21.08.2018 року.
Комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 891877/34060298 від 23.08.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 130401 від 13.04.2018 року. Вказане рішення вмотивоване ненаданням платником податку копій документів.
Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними даним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
22 березня 2018 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117, якою затверджено “Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” (далі - Порядок № 117).
Пунктами 5, 6, 7 Порядку № 117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 визначені Критерії ризиковості платника податку.
Відповідно до пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 15 Порядку № 117).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (пункт 18 Порядку № 117).
Пунктом 19 Порядку № 117 встановлено, що комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Згідно квитанції від 18.04.2018 реєстрацію податкової накладної № 130401 від 13.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено, оскільки вона відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 “Критеріїв ризиковості платника податку”.
Разом з цим, в наявній в матеріалах справи копії квитанції, не зазначено які саме із перелічених критеріїв пп. 1.6. п.1. “Критеріїв ризиковості платника податку” стосуються позивача.
Також, під час розгляду справи судом, відповідачами не було надано суду жодних доказів щодо приналежності позивача до перелічених категорій ризикових платників податків.
Також, негативні наслідки для платника податків у розглянутій справі настали у зв'язку із застосуванням відповідачем Критеріїв ризиковості платника податку, встановлених листом ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18, який не відноситься до нормативних актів та не може встановлювати нові правила поведінки для платника податку або обмежувати існуючі.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною п'ятою вказаної норми встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19) зазначив, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Таким чином, посилання контролюючого органу на правомірність зупинення реєстрації на підставі Критеріїв, визначених листом, є протиправними.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної визначено ненадання платником податку копій документів.
Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної - розрахунку коригування Єдиному реєстрі податкових накладних передбачає у разі прийняття відмови з підстав ненадання платником податку копій документів підкреслення яких саме документів не було надано.
При цьому, в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме первинні документи не були надані ТОВ «Чиста планета».
Крім того, в оскаржуваному рішенні рядок Додаткова інформація містить лише прочерк, не визначаючи, які документи має надати платник податків.
Позивачем було подано відповідні письмові пояснення стосовно факту виписки податкової накладної № 130401 від 13.04.2018 року з наданням первинних документів до пояснень, що не спростовано ГУ ДФС у Дніпропетровській області та підтверджується матеріалами справи.
Зауважень до документів, їх розміру, формату або інших зауважень, які пояснювали неможливість оброблення документів ГУ ДФС у Дніпропетровській області не зазначено.
Однак, ГУ ДФС у Дніпропетровській області в оскаржуваному рішенні № 891877/34060298 від 23.08.2018 року не зазначено, яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 130401 від 13.04.2018 року.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної суд зазначає, що рішення є необґрунтованим, з останнього не вбачається дійсних та об'єктивних підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявленої операції, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи не встановлено.
З системного аналізу матеріалів справи, вбачається, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеним нерозсудливо та недобросовісно, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.08.2018 року № 891877/34060298.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 130401 від 13.04.2018 року датою її фактичного отримання, суд зазначає наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі”, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За приписами ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу на приписи пункту 28 Порядку № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема:
- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, якими, зокрема, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України, Порядку № 1246, Порядку № 117 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-1465а15 встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивач буде саме зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну.
Також, слід зазначити, що за приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені. (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".
Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на комісію обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, “свобода розсуду” фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ «Чиста планета» податкову накладну № 130401 від 13.04.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відносно стягнення з відповідачів на користь ТОВ «Чиста планета» витрат пов'язаних зі здійсненням захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським об'єднанням "Адвіс" в особі керівника Весніна С.О. договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.01.2019 року (копія знаходиться в матеріалах справи).
Згідно п.3.2 зазначеного договору розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний, тощо) та порядок сплати гонорару адвоката за виконання доручення клієнта узгоджується сторонами та визначається у відповідних додаткових угодах та/або додатках до цього договору, та є невід'ємною частиною.
Гонорар та додаткова винагорода адвоката може визначатися сторонами окремо для кожного нового (додаткового) доручення, що дається клієнтом у рамках цього договору (п.3.5 договору).
Незалежно від гонорару та додаткової винагороди адвоката клієнт компенсує повну вартість фактичних (як передбачувальних та і непередбачувальних) витрат адвоката, які пов'язані з виконанням доручення за цим договором (п. 3.7 договору).
Порядок погашення витрат адвоката узгоджується сторонами та визначається в додатках до цього договору.
Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження здійснення судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги, позивачем надано до суду: договір (угоду) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.01.2019 року, додаток до договору № 4 від 18.02.2019 року, акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 06.05.2019 року, в яких зазначено перелік, обсяг та вартість (гонорару) наданих послуг пов'язаних з розглядом справи, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2062 від 19.10.2009 року, рахунок на оплату № 14 від 06.05.2019 року та платіжне доручення № 2569 від 06.05.2019 року.
Завірені копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.
Зважаючи на викладені обставини вимога щодо відшкодування понесених витрат також підлягає задоволенню, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 3 842,00 грн., згідно платіжного доручення № 2353 від 04.03.2019 року також підлягає стягненню з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста планета» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.08.2018 року № 891877/34060298.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №130401 від 13.04.2018 року, складену Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста планета», в порядку встановленому законодавством.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста планета» (49069, м. Дніпро, пр. Кірова, буд. 101, код ЄДРПОУ 34060298) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) та сплачені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 650, 00 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста планета» (49069, м. Дніпро, пр. Кірова, буд. 101, код ЄДРПОУ 34060298) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) та сплачені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 650, 00 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 18 червня 2019 року.
Суддя Н.В. Боженко