Справа № 420/3333/19
01 липня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року ДАБІ в Одеській області “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617 від 30.06.2016 року.
Ухвалою суду від 10 червня 2019 року зазначений адміністративний позов, відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, був залишений без руху та позивачу наданий десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду.
Ухвала суду від 10.06.2019 року була отримана позивачем 18.06.2019 року, про що свідчить підпис в поштовому повідомленні про вручення.
26.06.2019 року на виконання ухвали суду від 10.06.2019 року позивачем до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду, до якої додано клопотання про витребування доказів від 11.02.2019 року, скаргу на дії директора Департаменту ДАБІ в Одеській області від 23.10.2018 року, заяву про поновлення дії декларації від 05.04.2018 року, скаргу на дії Департаменту ДАБІ в Одеській області від 10.08.2018 року, скаргу на постанови Департаменту ДАБІ в Одеській області про адміністративні правопорушення від 09.08.2018 року, заяву про надання відомостей від 11.10.2018 року, виписки з медичної карти та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
В заяві про поновлення строку звернення до суду від 26.06.2019 року (вхід. № 23069/19) позивач вказує, що 22.06.2016 року нею отримано повідомлення про скасування декларації, з якого вона не могла встановити причини скасування декларації та не могла встановити наявність чи відсутність порушення своїх прав зі змісту повідомлення, та не могла зрозуміти причини таких дій ДАБІ Одеської області. Для того, щоб встановити обставини справи вона зверталась до ДАБІ за одержанням мотивів скасування декларації, але мотивованих рішень не надавали, висуваючи різні причини. Таким чином, позивач був позбавлений можливості згідно ст. 122 ч. 2 КАС України своєчасно оскаржити до суду дані рішення, а на той час, 2016 рік, також невідомий, прихований наказ № 154. Позивач пропустила строки на звернення по поважним причинам, із-за невиконання посадових обов'язків представниками ДАБІ. Під час четвертого судового засідання, коли сторони позивача було надано ряд клопотань, тільки тоді відповідач надав клопотання про залишення позовних вимог в частині зобов'язання вчинити дії без розгляду про пропуск строків звернення до суду, розуміючи, що їх дії були незаконними. Позивач категорично заперечує, що йому було відомо про мотиви рішення та наказу протягом 2016-2017 років, ознайомившись з ними тільки 06.12.2018 року. Позивач не пропустила встановлений КАС України строк звернення до суду, а намагаючись можливості добитись насправді правових рішень в ДАБІ по відновленню декларації, систематично звертається до вищестоящого органу ДАБІ України. Про наказ Мін. регіону України від 24.06.2011 року № 92 їй було невідомо, так як на 2016-2018 роки вона не вміла користуватись доступною мережею інтернет, а ДАБІ не повідомляло що про її декларацію вона має можливість ознайомитись в єдиному реєстрі, тому і причини скасування декларації їй невідомі, хоча й мають загальнодоступний характер при користуванні єдиним реєстром. Також, позивач зазначила, що з 2012 року і по даний час хворіє, тому в такому хворобливому стані не могла зрозуміти по якій причині скасована декларація.
Як вбачається з наданої позивачем до позовної заяви ксерокопії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 22.06.2016 року, останній повідомляє позивача, ОСОБА_1, що на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.03.2014 року № ОД082160901617, з реконструкції магазину будівельних матеріалів “Майстер” з розширенням за адресою: вул.. Гвардійська, 85, смт. Чорноморське, Чорноморської с/р Комінтернівського району Одеської області, зазначена декларація була скасована.
При цьому, в заяві позовній заяві та в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що 22.06.2016 року їй стало відомо про скасування Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617.
Таким чином, станом на 22.06.2016 року достовірно було відомо про скасування Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617 та прийняття спірних рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року ДАБІ в Одеській області “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617 від 30.06.2016 року.
Згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про скасування рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року ДАБІ в Одеській області сплинув 22.12.2016 року.
Разом з тим, з позовом про оскарження рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року ДАБІ в Одеській області “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617 від 30.06.2016 року, позивач звернулась лише 03.06.2019 року, тобто більш ніж через два роки.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що з моменту отримання листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 22.06.2016 року, існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області задля отримання оскаржуваних наказу та рішення, а в подальшому до суду щодо їх оскарження, з одночасним заявленням клопотанням про їх витребування, позивачем не надано.
Доводи позивача щодо того, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області копії оскаржуваних рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року їй не надавались, тому вона зверталась до ДАБІ за одержанням мотивів скасування декларації, та пропустила строки на звернення з поважних причин, із-за невиконання посадових обов'язків представниками ДАБІ в Одеській області, суд до уваги не приймає, оскільки ані до позовної заяви ані до заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано жодних заяв про звернення до ДАБІ в Одеській області про видачу оскаржуваних рішення та наказу за період з червня 2016 року по липень 2018 року.
При цьому, надані до заяви про поновлення строку звернення до суду ксерокопії заяв від 09.08.2018 року стосуються скасування постанов № 218, 219, 220, поновлення дії декларації та можливості реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, та від 11.10.2018 року стосуються скасування містобудівних умов № 19-ч від 29.05.2014 року, а заяви від 05.04.2018 року, від 10.08.2018 року та від 23.10.2018 року підтверджують обставини того, що станом на дату звернення з вказаними заявами позивачу було відомо про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617.
Також, в обґрунтування поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що копії оскаржуваних рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року нею отримані 6.12.2018 року в Одеському окружному адміністративному суді після заявленого клопотання від 19.11.2018 року по справі № 504/2413/18.
Разом з тим, ухвалою суду від 15 лютого 2019 року по справі № 504/2413/18, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з вимогою про зобов'язання поновити дію незаконно анульованої декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.03.2016 року та залишено адміністративний позов з без розгляду.
В постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року по справі № 504/2413/18 зазначено, що апелянт визнає, що дізналася про порушення своїх прав ще у червні 2016 року, тоді як з позовом про зобов'язання поновити дію анульованої декларації про початок підготовчих та будівельних робіт від 30.03.2016 року звернулася лише 12.07.2018 року. Про скасування декларації вона дізналась в червні 2016 року, однак наголошує на тому, що таке рішення їй не надсилалось, а на її неодноразові звернення до відповідача за одерженням рішення і наказу про скасування декларації від 30.03.2016 року, ці документи їй не було надано, проте жодних заяв про звернення до ДАБІ в Одеській області про видачу вищезазначених документів апелянтом за період з червня 2016 року по липень 2018 року не надано.
Таким чином, позивач, ОСОБА_1, достовірно знаючи у червні 2016 року про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617, не звернулась з даним позовом суду та свідомо пропустила встановлений КАС України строк звернення до суду.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що з моменту отримання листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 22.06.2016 року, існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області задля отримання оскаржуваних наказу та рішення, а в подальшому до суду щодо їх оскарження, з одночасним заявленням клопотанням про їх витребування, позивачем не надано.
Крім того, приписами КАС України, не передбачено, що перебіг строку звернення до суду починає відрахуватися з моменту отримання оскаржуваних рішень, та, що обставина неотримання оскаржуваних рішень є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що з 2012 року і по даний час вона хворіє, тому вона не могла зрозуміти по якій причині скасована декларація, оскільки надані виписки з медичної карти підтверджують, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з 11.03.2012 року по 12.03.2012 року (2 дні), з 28.01.2014 року по 07.02.2014 року (11 днів), з 25.08.2017 року по 04.09.2017 року (11 днів) та 02.06.2019 року звернулась в Службу швидкої медичної допомоги, проте належних доказів того, що протягом всього іншого часу в період з 22.06.2016 року по 22.12.2016 року (шестимісячний строк звернення до суду) та в період з 22.12.2016 року по 03.06.2019 року існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду, в позовній заяві позивач не зазначає та до суду не надає.
Загальним правилом обчислення строків є їх обчислення з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та у суду відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, - слід повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 91 від 17 червня 2016 року та наказу № 154 від 17 червня 2016 року ДАБІ в Одеській області “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082160901617 від 30.06.2016 року., - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Суддя О.А. Левчук