м. Миколаїв.
02 липня 2019 р.справа № 400/1123/19
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", вул. Січових Стрільців, 60, (вул. Дегтярівська, 48, 04112), м. Київ 50, 04050
до відповідачаМиколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030
проскасування податкової вимоги від 21.01.19 р. № 685-50
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - позивач або Банк) звернулось з адміністративним позовом до Миколаївського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкову вимогу від 21 січня 2019 р. № 685-50, якою позивачу визначено податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1 348,33 грн. та нарахована пеня в розмірі 72,35 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Банк знаходиться в процесі ліквідації, процедура якої передбачена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Даний Закон є спеціальним нормативним актом, який повинен застосовуватись до спірних правовідносин, і ним передбачено, що позивач нараховує податки у відповідності до вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України), але погашення податкових зобов'язань повинно відбуватись у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у встановленій ним черговості. Крім того, на думку позивача, перш ніж приймати спірну вимогу, відповідач повинен був прийняти податкове повідомлення-рішення, чого ним зроблено не було.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Сума податкового боргу визначена Банку на підставі самостійно поданих ним податкових декларацій за 2016-2018 р.р., а податкова вимога сформована в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 56 п. 56.11. ПК України, самостійно визначені податкові зобов'язання не підлягають оскарженню. Крім того, позовні вимоги заявлені до Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, яке є відокремленим підрозділом у складі ГУ ДФС у Миколаївській області і не має статусу юридичної особи (а. с. 36-38).
Справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Стаття 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) надає суду право розглянути справу у письмовому провадженні, у випадку, коли всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. На підставі вказаної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подавав податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в яких задекларував такі податкові зобов'язання: 2016 р. - 171,39 грн., 2017 р. - 796,0 грн., 2018 р. - 308,79 грн. (а. с. 14-19).
21 січня 2019 р. відповідач прийняв податкову вимогу № 685-50, відповідно до якої сума податкового боргу позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 20 січня 2019 р., становить 1 348,33 грн., а також пеня в розмірі 72,35 грн. (а. с. 9).
11 лютого 2019 р. позивач подав скаргу на податкову вимогу до ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідь на яку не отримана на момент звернення до суду з цим позовом (а. с. 10-11).
Відповідно до ст. 1 п. 1.3. ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 1 вересня 2015 р. № 171, розпочато процедуру ліквідації Банку (а. с. 20).
Постановою Правління Національного Банку України від 17 грудня 2015 р. № 898 у позивача відкликана банківська ліцензія (а. с. 21).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 листопада 2017 р. № 5175, строк ліквідаційної процедури Банку продовжено до 17 грудня 2019 р. (а. с. 22).
Таким чином, позивач перебуває в процесі ліквідації, відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і з урахуванням наведених приписів ст. 1 п. 1.3. ПК України, стягнення податкового боргу з позивача повинно відбуватись не за правилами ПК України, а за Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Як передбачено ст. 46 ч. 2 п. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Стаття 46 ч. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Отже, відповідач повинен був заявляти кредиторські вимоги до позивача відповідно до процедур, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому стягнення податкового боргу спірною вимогою, є протиправним.
Що стосується зауважень відповідача про те, що позовні вимоги заявлені до Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, яке є відокремленим підрозділом ГУ ДФС у Миколаївській області і не має статусу юридичної особи, то суд не приймає їх до уваги, так як відповідно до приписів ст. 46 ч. 3 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом, з чого слідує, що відповідачем в адміністративному процесі не обов'язково повинен бути суб'єкт владних повноважень із статусом юридичної особи.
Так як спірна податкова вимога прийнята саме Миколаївським управлінням ГУ ДФС у Миколаївській області, то позивачем вірно заявлені вимоги саме до нього.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 921,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29517 від 8 квітня 2019 р. (а. с. 4) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (вул. Січових Стрільців, 60, (вул. Дегтярівська, 48, 04112), м. Київ 50, 04050, ЄДРПОУ 09807856) до Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 42394112) задовольнити.
2. Податкову вимогу № 685-50, прийняту 21 січня 2019 р. Миколаївським управлінням Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 42394112), скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 42394112) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (вул. Січових Стрільців, 60, (вул. Дегтярівська, 48, 04112), м. Київ 50, 04050, ЄДРПОУ 09807856) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 921,0 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз