про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
01 липня 2019 р. Справа № 120/2054/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна розглянувши матеріали позовної заяви за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" до Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання вимоги державного виконавця протиправною та скасування,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" до Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання вимоги державного виконавця протиправною та скасування.
Позовну заяву мотивовано тим, що Господарським судом Вінницької області було прийнято рішення від 19 листопада 2018 року у справі № 902/541/18 про витребування з чужого незаконного володіння та користування 52 земельних ділянок. Крім того, Господарським судом Вінницької області було видано судовий наказ від 11 лютого 2019 року про виконання рішення Господарського суду Вінницької області про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та судовий наказ від 11 лютого 2019 року про стягнення плати по відшкодуванню судових витрат з відповідача СТОВ "Подільська зоря".
Згідно судових наказів Барським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження ВП №58981061.
27.05.2019 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, позивачеві стало відомо, що державним виконавцем Лєбєдєвичем В.В. за виконавчим провадженням №58981061 15.05.2019 року винесено постанову про накладення штрафу, якою встановленно, що рішення суду не виконане та постановлено на боржника накласти штраф у розмірі 5100 грн.
Крім того, 11.06.2019 року начальником відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області державним виконавцем Лєбєдєвичем В.В. було винесено постанову про накладення штрафу на СТОВ "Подільська зоря" в розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду.
Вважаючи постанову державного виконавця Лебєдєвича В.В. по виконавчому провадженні ВП №58981061 від 11.06.2019 року протиправною, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом необхідно відмовити.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Водночас ч. 5 ст. 287 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У розумінні статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено про те, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року по справі №825/2566/14, від 08.11.2016 року по справі №804/19339/14, Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.06.2018 у справі №815/4176/17.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зміст позовної заяви позивач просить скасувати постанову, прийняту в рамках виконавчого провадження з виконання наказу виданого Господарським судом Вінницької області 11.02.2019 року № 902/541/18 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 року у справі № 902/541/18.
Таким чином, з огляду на вказані обставини, суд робить висновок, що на примусовому виконанні у Барському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження за наказом, який виданий в рамках розгляду господарської справи, оскільки боржником у вказаному виконавчому провадженні є позивач - СТОВ "Подільська зоря", стягувачем - Приватна агрофірма "Вікторія", що свідчить про те, що між сторонами виникли спірні господарські правовідносини, а не адміністративні.
Тобто, предметом даного спору є постанова державного виконавця по виконанню судового рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, законом встановлений інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні ними рішень, ухвалених згідно з ГПК України, на підставі виконавчого документу - наказу, виданого господарським судом, в зв'язку з чим вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Конституції України та згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового розгляду у сенсі ст. 6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (рішення ЄСПЛ у складі його Великої палати у справі «Scordino v. Italy»).
Таким чином, виконавче провадження не може бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження потрібно розглядати як цілісний процес (рішення ЄСПЛ у справах «Estima Jorge v. Portugal» від 21.04.1998 pоку, «Krutko v. Ukraine №2» від 27.11.2008 pоку).
Враховуючи як правову позицію ЄСПЛ, так і положення статтей Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є стадією судового провадження.
ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Верховний Суд, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у постанові від 20.09.2018 року (справа №324/1018/17) зазначив, що визначення юрисдикційності скарги (заяви) залежить від установлення судами таких обставин: чи вказана скарга є реалізацією учасником справи права на судовий контроль за виконанням судового рішення в конкретній справі, чи це є самостійним правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, їх посадових осіб, виконавця чи приватного виконавця як суб'єктів, наділених владними повноваженнями при вчиненні виконавчих дій.
Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене вбачаються підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
У зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КАС України, вважаю за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду Господарським судом Вінницької області за правилами господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 256 КАС України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" до Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання вимоги державного виконавця протиправною та скасування.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
3. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду Господарським судом Вінницької області за правилами господарського судочинства.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Мультян Марина Бондівна