30 травня 2019 року Справа № 160/3924/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.04.2019 року надійшов позов Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 11.04.2019 року ВП №56111676 у справі №804/8152/17 з примусового виконання виконавчого листа від 27.03.2018 року.
Позов обґрунтовано протиправністю оскарженої постанови, оскільки позивач, який визначений відповідачем боржником по виконавчому провадженню №56111772 не є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень, а тому не має кодів економічної класифікації видатків, у тому числі, задля списання коштів визначених у виконавчому документі, а тому відповідно не може бути стороною виконавчого провадження, у зв'язку з чим просить скасувати таку постанову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року позовну заяву Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року витребувано додаткові докази.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року змінено позивача з Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Відповідач надав витребувані докази, а також відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідні виконавчі дії виконані ним у спосіб, передбачений законодавством України. Зокрема, представник відповідача зазначив про безальтернативний варіант прийняття оскарженої постанови за наслідками розгляду заяви стягувача по виконавчому провадженню ВП №56111676 щодо повернення виконавчого документу останньому за п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та не є спірним, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі №804/8152/17 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_16 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Новомосковського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо невидачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_7 паспортів громадян України у вигляді паспортної книжечки. Зобов'язано Новомосковський районний відділ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_7 паспорти громадян України у вигляді паспортної книжечки. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
27.03.2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №804/8152/17, на підставі якого 05.04.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56111676. Згідно із такою постановою боржником вказано - Новомосковський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
У зв'язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документу, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято 11.04.2019 року постанову про повернення виконавчого документу стягувачу № ВП № 56111676 на підставі п.1 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, 11.04.2019 року державним виконавцем у межах того ж ВП № 56111676 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 40 Закону 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. (ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII).
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 №1302/29432 (далі - Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.
Тобто, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно ст.39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно із пунктом 21 Розділу ІІІ Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави вважати, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови.
Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Тобто, виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Навіть, наявність об'єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору.
У той же час, статтею 15 Закону 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2019 року державним виконавцем у межах ВП № 56111676 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.
Водночас, відповідно до наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 154 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДМС в Дніпропетровській області від 13.07.2018 року № 75 «Про затвердження Положень про структурні та територіальні підрозділи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області» затверджено Положення про структурні підрозділи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, з аналізу якого судом встановлено, що Новомосковський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не є юридичною особою.
Відтак, суд дійшов висновку, що Новомосковський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не може бути стороною виконавчого провадження, оскільки не є юридичною особою.
Крім того, матеріали спавши не містять доказів того, що відповідачем вчинялись заходи з приводу заміни сторони (боржника) виконавчого провадження
За таких обставин, доводи відповідача щодо вчинення виконавчих дій у відповідності до вимог законодавства України при прийняті оскарженої постанови, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправність такої постанови та наявності підстав для її скасування.
Отже, позовні вимоги підлягають до задоволенню.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки у вказаних правовідносинах міграційна служба виступала у якості боржника по виконавчому провадженню, а не у якості суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення виконавчого збору від 11.04.2019 року ВП №56111676 у справі №804/8152/17 з примусового виконання виконавчого листа від 27.03.2018 року.
Стягнути на користь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна