м. Вінниця
26 червня 2019 р. Справа № 120/1327/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,
представника відповідача Паничука Богдана Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису задоволено.
При цьому, 18 червня 2019 року на адресу суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" надійшла заява про винесення додаткового судового рішення у справі з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень. В підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі суду надано договір про надання правничої допомоги, укладений 15 квітня 2019 року, акт прийому-передачі наданих послуг, складений 12 червня 2019 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, датований 12 червня 2019 року, витяг з книги обліку доходів і витрат та квитанцію від 12 червня 2019 року.
Ухвалою суду від 19 червня 2019 року розгляд заяви представника позивача про винесення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат призначено на 26 червня 2019 року.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення з підстав, що наведені у письмових запереченнях, поданих до суду 26 червня 2019 року.
Такі письмові заперечення щодо задоволення заяви про винесення додаткового судового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом розцінюються як клопотання відповідача, про яке йдеться у частині 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання ані позивач, ані його представник не з'явилися. Проте, 25 червня 2019 року представником позивача до суду подано заяву щодо проведення розгляду заяви про винесення додаткового судового рішення без участі позивача та його представника.
З урахуванням положень частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку розгляд заяви здійснювати у відсутності позивача та його представника.
Розглянувши заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши представника відповідача, суд зважає на таке.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом, в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 12 червня 2019 року, розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг) за договором з зазначенням кількості годин, витрачених на кожну з наданих послуг, витяг з книги обліку доходів і витрат, а також квитанцію до договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року про оплату 10000 гривень за надані послуги.
Як свідчить договір про надання правової допомоги, укладений 15 квітня 2019 року, його предметом є надання Балтаком Дмитром Олеговичем ("Адвокат") правової допомоги на умовах, передбачених цим договором, а саме: здійснювати представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" ("Клієнт") у Вінницькому окружному адміністративному суді при розгляді справи за позовом про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 15 березня 2019 року №59/0019ПР/03/01-19, за що останнє зобов'язується сплатити гонорар у розмірі, визначеному в акті прийому-передачі наданих послуг.
Пунтом 4.1 договору визначено, що за надання правової допомоги в рамках цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару зазначається у в акті прийому-передачі наданих послуг (пункт 4.2 договору).
Клієнт здійснює оплату адвокату гонорару у готівковому порядку на протязі трьох календарних днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (пункт 4.3 договору).
12 червня 2019 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі наданих послуг. Цей акт підтверджує те, що в рамках виконання умов договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року адвокатом надано клієнту наступні юридичні послуги: надання консультацій щодо правових підстав з приводу припису Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 15 березня 2019 року №59/0019ПР/03/01-19; складання відповідних процесуальних документів (адміністративного позову, клопотань, заяв, відповіді на відзив, заперечень на клопотання сторони тощо); особиста участь адвоката в якості представника клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді в рамках адміністративної справи №120/1327/19-а. Також цей акт підтверджує те, що за домовленістю сторін вартість наданої професійної допомоги становить 10000 гривень.
12 червня 2019 року позивачем сплачено 10000 гривень в якості гонорару відповідно до договору від 15 квітня 2019 року, про що свідчить квитанція до договору про надання правової допомоги.
Про оприбуткування готівкових коштів в сумі 10000 гривень свідчить витяг із книги обліку доходів і витрат, що ведеться адвокатом Балтаком Д.О.
Водночас, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, складений 12 червня 2019 року, містить детальний опис наданих адкокатом послуг, кількість витраченого ним часу та розрахунок вартості таких послуг. Так, надані послуги складаються із: попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин; підготовки адміністративного позову; прийняття участі у судових засіданнях; вивчення та правового аналізу змісту відзиву на позовну заяву; підготовки письмових пояснень по суті позовних вимог; підготовки заяви про вирішення питання про судові витрати; підготовки заяви про винесення додаткового судового рішення.
Дослідивши надані докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов'язані саме із розглядом адміністративної справи №120/1327/19-а.
На переконання суду, розмір понесених адвокатом витрат на професійну правничу допомогу, що становить 6000 гривень, підтверджується належними доказами, а тому заява представника позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат в розмірі 6000 підлягає задоволенню з урахуванням положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Так, у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, що складений 12 червня 2019 року, адвокатом визначено вартість прийнятої ним участі у трьох судових засіданнях: 17 травня 2019 року - в розмірі 1000 гривень, 29 травня 2019 року - в розмірі 3000 гривень, 11 червня 2019 року - в розмірі 2000 гривень. Водночас, надані документи не містять обгрунтувань такої різниці у визначенні вартості послуг за участь у судових засіданнях.
Відтак, на думку суду, гонорар адвоката за його участь в кожному із судових засідань в розмірі 1000 гривень є співмірним із часом, витраченим адвокатом у таких засіданнях.
Окрім того, безпідставним є включення адвокатом до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу і витрат, пов'язаних із підготовкою заяви про вирішення питання про судові витрати (28 травня 2019 року) та підготовкою заяви про винесення додаткового судового рішення (12 червня 2019 року), адже подання таких заяв не охоплюється предметом договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року, яким є надання адвокатом правової допомоги, а саме: здійснювати представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" у Вінницькому окружному адміністративному суді при розгляді справи за позовом про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 15 березня 2019 року №59/0019ПР/03/01-19, за що останнє зобов'язується сплатити гонорар у розмірі, визначеному в акті прийому-передачі наданих послуг.
Тобто, подання заяв, які стосуються вирішення питання щодо відшкодування судових витрат, не може вважатися таким, що пов'язане із представництвом інтересів товариства саме з приводу оскарження припису про усунення порушень, формування якого й було підставою звернення останнього до суду, а стосується питання розподілу судових витрат, про що судом зазначається відповідно до пункту 2 частини 5 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення незалежно від поданої стороною заяви (клопотанння).
За таких обставин заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 90, 94, 134, 139, 143, 241, 242, 246, 247, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Можайське" (місцезнаходження: 23334, Вінницька обл., Тиврівський р-н, с. Шендерів, вул. Молодіжна, 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34610012)
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)
Повний текст додаткового рішення складено 01.07.2019
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович