м. Вінниця
02 липня 2019 р. Справа № 0240/2666/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді-доповідача: Томчука А.В., суддів: Богоноса М.Б., Сала П.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 по справі № 0240/2666/18-а за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Жмеринське УПФУ Вінницької області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 2 групи, отримує пенсію по 2 групі інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що з 01.10.2017 року відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Разом із тим, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, отримав відмову, яка мотивована тим, що право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати мають лише особи, які стали інвалідами під час проходження дійсної військової строкової служби. Позивач вважає відмову протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
На переконання позивача, оскільки був військовослужбовцем (в розумінні ст. 10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, то пенсія по інвалідності йому має бути виплачена з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, як це гарантовано нормою частини 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2019 у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Суд мотивував своє рішення тим, що правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як мінімальна соціальна гарантія, яка передбачена статтею 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, а не для інших категорій військовослужбовців, які також брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки позивач в період виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії дійсну строкову службу не проходив, а приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання службових обов'язків, тому констатував відсутність підстав для задоволення позову.
Однак, 24.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення суду від 24.09.2018.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що після розгляду цієї справи і набрання рішенням суду законної сили застосована судом норма Закону визнана неконституційною у частині. Так, посилаючись як на підставу перегляду судового рішення, на пункт 1 частини 5 статті 361 КАС України, ОСОБА_1 вважає, що виключною обставиною у цій адміністративній справі є ухвалене Конституційним Судом України 25.04.2019 Рішення № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 402/19, 1737/19.
Вказаним рішенням Конституційний Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
З огляду на це, позивач зазначає, що у даному випадку він відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право на перерахунок пенсії у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у зв'язку з чим просить суд скасувати за виключними обставинами попереднє рішення суду від 21.06.2018 року та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.05.2019 відкрито провадження про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі № 0240/2666/18-а та призначено заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Цією ж ухвалою визначено проводити розгляд справи згідно частини 8 статті 33 КАС України колегією у складі трьох суддів, а також надано відповідачу п'ятиденний строк для надання відзиву на заяву.
У встановлений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 19.06.2019, у якому відповідач заперечує щодо задоволення поданої ОСОБА_1 заяви та вважає, що ухвалене рішення у справі №0240/2666/18-а не підлягає скасуванню, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 стосувались періоду з 01.10.2017, в той час коли рішення КС України набуло чинності з 25.04.2019 і підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.
02.07.2019 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просив суд розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі норми ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 4 ст. 250 КАС України).
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також надавши оцінку обставинам, зазначеним заявником у поданій заяві про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі № 0240/2666/18-а дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1).
Позивач перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному УПФУ Вінницької області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зі змісту довідки Жмеринського об'єднаного міського військового комісаріату №4/17 від 25.10.2001 року встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Радянській армії з 14.11.1973 року по 17.11.1975 року.
Із записів у трудовій книжці позивача видно, що у період з 17.01.1983 року по 04.05.1987 року, він працював водієм.
Згідно довідки Жмеринського об'єднаного міського військового комісаріату №4/17 від 25.10.2001 року позивач дійсно у період з 29.07.1986 року по 29.11.1986 року був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків на Чорнобиській АЕС, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія.
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 30.04.2002 року № 6832, позивач в період з 30.07.1986 року по 26.11.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинних зв'язків хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у відповідності до копії посвідчення Серія НОМЕР_2 та вкладкою ліквідатора аварії на ЧАЕС - позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. Відповідно до посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_3 від 22.01.2004 року, позивачу є інвалідом 2 групи.
15.02.2018 року та 29.05.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку у зв'язку з тим, що він не має права на перерахунок пенсії, оскільки у період з 29.07.1986 року по 29.11.1986 року не проходив дійсну строкову військову службу під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про що повідомлено листами № 19/Н-7 від 11.03.2018 та №39/Н-7 від 12.07.2018 року.
Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду з адміністративним позовом.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі № 0240/266/18-а, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Своє рішення суд мотивував тим, що у період з 29.07.1986 по 29.11.1986 позивач приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, в період проходження спеціальних військових зборів, однак строкову військову службу не проходив, а отже не має права на перерахунок пенсії по інвалідності, відповідно до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд ухвалюючи рішення зазначив, що статтею 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон № 796-XII) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону № 796-ХІІ є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Стаття 59 Закону № 796-ХІІ стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.
Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону суд прийшов висновку, що законодавець, вносячи зміни до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (під час проходження дійсної строкової служби).
Посилання позивача на те, що частина речення "під час проходження дійсної строкової служби" стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, суд спростував, оскільки частину третю статті 59 Закону не можна застосовувати у відриві від інших положень Закону.
Так, частина друга статті 59 Закону № 796-XII урегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам за їх бажанням пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
За замістом статті 10 Закону № 796-XII до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці, а враховуючи, що стаття 59 Закону регулює пенсії саме військовослужбовців логічним є висновок про те, що частина 3 статті 59 Закону визначає порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ однозначно врегульовують право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та не надають передумов для їх неоднозначного тлумачення.
Ухвалюючи рішення, що переглядається суд встановив, що відповідно до матеріалів справи позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 29.07.1986 по 29.11.1986 під час виконання службових обов'язків в зоні радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС в період проходження військових зборів . Разом з тим, строкову військову службу не проходив, тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС, останній дійсну строкову службу не проходив. Саме тому, суд дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії із застосуванням частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на момент звернення позивача були відсутні. З огляду на це, за висновком суду, відповідач правомірно відмовив заявнику у проведенні перерахунку пенсії.
Таким чином, у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 суд надав правильну оцінку усім обставинам справи, оскільки умовою призначення пенсії за частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII у редакції закону чинній на момент виникнення спору, було проходження особами дійсної строкової військової служби у відповідний період.
Водночас, 25.04.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Відтак право на перерахунок пенсії згідно вказаної норми у ОСОБА_4 виникло саме з 25 квітня 2019 року.
Як зазначено у частині 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами згідно пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відтак прийняття Конституційним Судом України 25.04.2019 року рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019 щодо неконституційності словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та які були застосовані судом при попередньому розгляді справи та прийнятті рішення від 24.09.2018 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , є підставою для скасування судового рішення за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами підлягає задоволенню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі № 0240/2666/18-а скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зокрема, задоволенню підлягає вимога про зобов'язання Жмеринського ОУПФУ провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок і виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В іншій частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 01.03.2018 №19/Н-1 та від 12.07.2018 №39/Р-7 у задоволенні позову необхідно відмовити із таких мотивів.
Так, заявляючи позовну вимогу про скасування рішень від 01.03.2018 №19/Н-1 та від 12.07.2018 №39/Р-7, позивач помилково ототожнює листи - відмови із рішенням суб'єкта владних повноважень. Необхідно зазначити, що вказані відмови за своєю правовою природою є документами, якими позивача проінформовано про відсутність підстав для перерахунку його пенсії у відповідь на його звернення.
Крім того, відмови відповідача у перерахунку пенсії були правомірними, оскільки на момент відповіді діяла норма частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка не передбачала перерахунку та виплати оспорюваної пенсії категорії осіб до якої належав позивач.
Тому, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині, адже відсутні підстави для ретроспективного застосування рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі №0240/2666/18-а скасувати та ухвалити нове.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Зобов'язати Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок і виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією з 25 квітня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (код ЄДРПОУ 37755147, адреса: вул. Асмолова, 1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)
Повний текст рішення виготовлено: 02.07.2019
Суддя-доповідач Томчук Андрій Валерійович
Судді: Богоніс Михайло Богданович
Сало Павло Ігорович