02 липня 2019 року
м.Суми
Справа №591/6300/18
Номер провадження 22-ц/816/3627/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Собини О. І.,
суддів - Левченко Т. А. , Хвостик С. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2019 року ухваленого під головуванням судді Сидоренко А.П., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 23 квітня 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і свої вимоги мотивував тим, що відповідно до рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року з нього щомісячно стягуються аліменти на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 30.08.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Також від шлюбу з ОСОБА_3 має дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої, відповідно до судового наказу Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2018 року, з нього стягуються аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 16.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
До теперішнього часу розмір сплати аліментів на дитину розраховувався державним виконавцем. Зазначає, що не працює, і за станом здоров'я не має можливості офіційно працевлаштуватися та сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від отримуваного доходу. Заборгованість по сплаті аліментів, відсутня. У зв'язку з перебуванням у складному матеріальному становищі та посилаючись на ст. 192 СК України, вважає за доцільне сплачувати аліменти на утримання дітей по 1/6 частині свого заробітку. Тому просив суд зменшити розмір аліментів, які утримуються на підставі рішення Сумського районного суду Сумської області від 28.09.2017 року, та стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані докази, а саме медичні документи, які свідчать про незадовільний стан здоров'я - наявності хронічного захворювання, з приводу якого позивач знаходиться на «Д» обліку. Також, окрім сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , 2009 року народження, також сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , 2014 року народження, а тому вважає, що наявні всі підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду інших належних та допустимих доказів зміни його матеріального чи сімейного стану, або погіршення стану здоров'я, а також відсутні законні підстави для зменшення розміру аліментів.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28.09.2017 року стягуються з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30.08.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10, 37).
Відповідно до судового наказу виданого Сумським районним судом Сумської області від 17.05.2018 року, стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16.05.2018 року і до повноліття дитини (а.с.11, 38).
Постановами державного виконавця на підставі вказаного судового рішення та судового наказу були відкриті виконавчі провадження за якими ОСОБА_1 здійснює сплату аліментів на дітей (а.с.13, 14, 16, 40, 42, 49) .
Як вбачається з довідки-розрахунку Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ у Сумській області №25725 від 09.10.2018 року, заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 09.10.2018 року - відсутня (а.с.13, 40).
З довідки-розрахунку Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ у Сумській області №25724 від 09.10.2018 року вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 09.10.2018 року - відсутня (а.с.14, 42).
Відповідно до довідки Садівської сільської ради Сумського району №834 від 26.10.2018 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).
Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП у м. Суми» Сумської міської ради № 14.03-08/20211 від 23.10.2018 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.25).
Згідно довідки Олександрівського старостинського округу Буринського району Сумської області №183 від 21.11.2018 року, третя особа ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.52).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що він сплачує аліменти на іншу дитину та має проблеми зі здоров'ям, а тому не має можливості в повному обсязі сплачувати встановлені рішеннями судів аліменти на утримання двох малолітніх дітей.
Проте, суд апеляційної інстанції не вважає зазначені позивачем обставини та надані ним докази достатніми підставами для задоволення його позову.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Разом з тим, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю батьків, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них і в інших випадках передбачених цим Кодексом.
Тобто, закон надає право платнику аліментів або стягувачу звернутися до суду про зменшення або збільшення розміру аліментів, що визначені рішенням суду. Підставами для цього є зміна матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану їх здоров'я, а відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України сторони повинні довести суду наявність цих обставин подавши відповідні докази.
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з відповідним позовом на обґрунтування своїх вимог зазначивши обставин, які на його погляд є підставою для зменшення розміру аліментів, доказів реальної зміни матеріального або сімейного стану сторін, або погіршення або поліпшення здоров'я, або покращення матеріального становища одержувача аліментів, тощо не надав.
Крім того, позивачем не надано доказів того, який матеріальний стан у нього був на час виникнення обов'язку сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 та на день подачі даного позову до суду.
В свою чергу, колегія суддів вважає, що доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених позивачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності останнім не надано, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що позивач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина в розмірі, який визначений за рішенням суду. Це при тому, що сукупний розмір аліментів, який стягується на дітей, не перевищує встановлений закон максимальний розмір відрахувань.
Виходячи з обов'язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров'я та інтереси малолітнього ОСОБА_8 , матеріальне становище позивача, наявність у нього іншої дитини, зваживши на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки відсутні докази про те, що матеріальний стан позивача погіршився та, будучи в працездатному віці, він не спроможний сплачувати аліменти у стягнутому судом розмірі, а наявність у позивача іншої дитини не звільняє його від обов'язку належним чином утримувати та піклуватися про малолітнього сина.
За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 02 липня 2019 року.
Суддя-доповідач - О. І. Собина
Судді: Т. А. Левченко
С. Г. Хвостик