22-ц/804/1555/19
237/1752/18
Головуючий у 1-й інстанції Медведський М.Д.
Суддя-доповідач Мироненко І.П.
27 червня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мироненко І.П.
суддів: Баркова В.М., Биліни Т.І.
секретаря Сидельнікової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Служби у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області, Мар'їнський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів,-
У квітні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів. Просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опікунами над зазначеними малолітніми дітьми. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання зазначених малолітніх дітей на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, або визначити єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 2003 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з донькою позивачки ОСОБА_4 , який було розірвано у 2011 році. Від даного шлюбу народилися діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_6 фактично покинув двох своїх малолітніх дітей, оскільки вихованням та їх утриманням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умови для отримання освіти, аліменти не сплачує. З 2011 року по теперішній час мешкає окремо від дітей з іншою жінкою. Крім того, позивач звертає увагу суду, що вона та ОСОБА_3 призначені опікунами відносно третього, самого меншого онука ОСОБА_8 .
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 березня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітніх синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено ОСОБА_2 опікуном над малолітніми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на утримання двох дітей: неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повноліття, починаючи стягнення з 26 квітня 2018 року.
Додатковим рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 22 березня 2019 року стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Задовольняючи часткового позовні вимоги суд виходив з того, що факт ухиляння від виконання обов'язків по вихованню дітей судом встановлено, а позовні вимоги щодо стягнення аліментів є обґрунтованими.
Не погодившись з рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 березня 2019 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт не мешкання разом з дітьми не означає, що він не піклується про їх духовний та фізичний розвиток. Під час судового засідання свідки з боку відповідача вказували, що він спілкується з дітьми, проводить з ними час, відпочивав у літку з молодшим на морі. Також, окреме мешкання пояснює тим, що позивач та ОСОБА_4 (колишня дружина) приховували від нього факт про позбавлення батьківських прав останньої. Коли розглядалось питання про позбавлення мати дітей батьківських прав, суд його не викликав.
Твердження, що він ухилявся від надання допомоги під час хвороби хлопців нічим не підтверджено. Свідок ОСОБА_4 сама пояснила, що коли виникла необхідність звернутися до лікаря у м.Покровськ, він особисто відвозив їх до лікарні. Також, надавав кошти на лікування.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд не врахував доводів третіх осіб про недоцільність позбавлення батьківських прав. Також судом не взято до уваги висновок спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження неповнолітніх дітей в якому зазначено, що відсутність систематичного спілкування з батьком призводить до порушення гармонійного розвитку дітей та до ускладнення формування соціально компетентної особистості.
Вказує, що до відповідних державних органів, щодо прийняття мір впливу до нього, ніхто не звертався. Метою позивача є отримання відповідних соціальних виплат з боку держави після позбавлення його батьківських прав.
Не згоден з висновком суду щодо розміру аліментів, який становить 1/3 частини всіх доходів відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, оскільки суд не взяв до уваги той факт, що у нього народилась ще одна дитина та безробітна дружина.
В апеляційній скарзі Служба у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що докази, які були надані позивачем щодо фактичного усунення від виконання батьківських обов'язків стосовно своїх дітей належним чином не оцінені судом. Характеристика із загальноосвітньої школи де навчаються діти є недостатніми доказами ухиляння відповідача від виконання батьківських обов'язків, оскільки відсутність спілкування батька з вчителями не означає відсутність у нього інтересу до своїх дітей. Копія довідки про склад сім'ї від 26 лютого 2018 року та копія акту обстеження проживання сім'ї де зазначено, що діти проживають з бабусею та дідусем лише доводить факт, що у батька відсутня можливість проживати разом з дітьми, оскільки позивачка чинить цьому перешкоди. Суд не взяв до уваги показання свідків, які зазначили, що відповідач регулярно спілкується зі своїми дітьми, бере їх до себе у гості. Відповідач допомагає дітям грошима, придбає речі та інше. Суд не взяв до уваги висновок спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження неповнолітніх дітей. Зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.
Опіка над дітьми не може бути призначена, відповідно до норм діючого законодавства, оскільки діти не мають статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
Щодо стягнення аліментів, то дана вимога, відповідно, є похідною від основної позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.
У запереченні на апеляційну скаргу Служби у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що суд всесторонньо та об'єктивно розглянув справу. Служба у справах дітей не надала жодного документу на підставі чого ними був зроблений за власної ініціативи та без виклику сторін, з метою введення суду в оману, висновок щодо позбавлення батьківських прав №01-33/40 від 10 липня 2019 року. Висновок органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав №01-33/40 від 10 липня 2019 року ґрунтується на припущеннях посадових осіб, оскільки тільки 20 листопада 2018 року проводилось обстеження і був складений акт матеріально-побутових умов відповідача, проте акт обстеження матеріально-побутових умов позивача не проводився. Місце реєстрації та фактичне місце проживання відповідача різні. В апеляційній скарзі відсутні дані в чому саме полягали перешкоди відповідачу і що саме йому заважало спілкуватися з дітьми. Твердження, що малолітні діти не мають статусу дитини, позбавленої батьківського піклування не відповідає дійсності, оскільки їх мати вже було позбавлено батьківських прав, а оскаржуваним рішенням суду позбавлено і відповідача, тому, відповідно, діти набули зазначений статус. Призначення аліментів на утримання неповнолітніх дітей відповідає діючому законодавству.
Інші учасники справи не скористалися своїми правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги до суду не направили. Проте, відповідно до положень ст.360 ЦПК України це не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається судом у режимі відео конференції з Мар'їнським районним судом Донецької області (м.Курахове) за участі позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_6 , представників третіх осіб: Служби у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області та Мар'їнського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_6 , представника Служби у справах дітей Мар'їнської райдержадміністрації Завгородньої К.В., представника Мар'їнського районного центру соціальних служб Бродянського В.О., які підтримали доводи апеляційних скарг, заперечення позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №20 від 21 серпня 2007 року, №, в графі батьки вказано: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 05 лютого 2015 року (т.1 а.с.10).
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис 17 від 04 червня 2009 року, в графі батьки вказано: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 05 лютого 2015 року (т.1 а.с.11).
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с. 6-7).
Згідно довідки про склад сім'ї від 26 лютого 2018 року та акту обстеження від 09 січня 2019 року за адресом АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 проживають та входять до складу сім'ї: ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_10 (онук), ОСОБА_11 (онук) та ОСОБА_12 (підопічний). ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресом: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.12,13).
ОСОБА_5 , 2007 року народження, та ОСОБА_6 , 2009 року, навчаються у Дачненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Відповідно до характеристик на учнів 5-го та 3-го класів батько не приділяє належної уваги вихованню синів, нехтує вихованням, хлопчики проживають разом з бабусею і дідусем, які займаються їх вихованням (т.1 а.с.124, 125).
Згідно листа Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби від 16 листопада 2018 року №14.24-7-5973/16153 на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження № 41027802 за виконавчим листом №2-1875/2009 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_9 на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26 березня 2018 року у зв'язку з отриманням рішення Мар'їнського районного суду Донецької області № 237/35/17 від 01 листопада 2017 року виконавче провадження закінчено (т.1 а.с. 128).
Відповідно до довідки з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» від 04 грудня 2018 року за № 22-36 із заробітної плати ОСОБА_1 в період з 01 червня 2012 року по 28 лютого 2018 рік стягувались аліменти згідно виконавчої постанови № 32560467 від 24 травня 2012 року в розмірі 33,33% на користь ОСОБА_9 Утримання аліментів припинені з 01 березня 2018 року, заборгованість по аліментам відсутня (т.1 а.с.130).
Згідно довідки №2391/02-21 від 22 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_6 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_4 , має наступний склад сім'ї: цивільна дружина ОСОБА_13 , донька ОСОБА_14 , 2016 року народження (т.1 а.с. 80).
За актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї відповідача ОСОБА_6 від 20 листопада 2018 року встановлено, що родина ОСОБА_6 проживає в приватному будинку за адресом: АДРЕСА_5 . Склад сім'ї: ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_13 (дружина), ОСОБА_15 (донька дружини), ОСОБА_14 (донька), ОСОБА_16 (бабуся). Будинок з пічним опаленням, водопостачанням, складається з трьох жилих кімнат, кухні, коридору. В наявності всі необхідні меблі, побутова техніка, продукти харчування, запаси палива. Санітарно-гігієнічні норми проживання родини задовільні. Для дітей створено усі необхідні умови для повноцінного проживання та утримання. Облаштоване місце для сну і відпочинку, в наявності одяг відповідного віку та сезону. В кімнатах чисто, тепло (т.1 а.с.132).
Згідно характеристики з місця проживання відповідача ОСОБА_6 від 14 січня 2019 року за № 77/02-21 останній зарекомендував себе за місцем проживання посередньо (т.1 а.с.133).
Відповідно до виробничої характеристики з ДП «Шахта ім. Н.С. Сургая» ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку, наряди на здійснення робіт виконував добросовісно, доброзичливий, користується повагою серед товаришів, порушень трудової дисципліни не має (т.1 а.с. 83).
За даними Мар'їнського ЦРЛ відповідач ОСОБА_6 на обліку у нарколога не перебуває та раніше не знаходився, що підтверджується довідкою від 21 листопада 2018 року (т.1 а.с. 81).
Згідно довідки ОДК № 221-22022019-14058 від 22 лютого 2019 року ОСК ГУНП України в Донецькій області та ОСК МВС України відомостями про ОСОБА_1 не володіють.
За обліками ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 значиться як особа, що вчинила правопорушення за ст.173 КУпАП, що підтверджується довідкою №125/2/505/07-2018 від 14 листопада 2018 року (т.1 а.с.87).
Згідно висновку від 10 липня 2018 року орган опіки та піклування Мар'їнської районної державної адміністрації вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 вказувала про те, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків з виховання дітей.
За положеннями ч.ч. 2,3 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно роз'яснень викладених в п.п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», із змінами та доповненнями, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому слід розуміти, що поняття ухилення від виконання обов'язку і невиконання обов'язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року). Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Проте, в матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо синів, або дані про те, що до нього раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Як в суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі відповідач зазначав, що бажає спілкуватися зі своїми дітьми та намагається це робити тими засобами, які дозволяють спілкування за обставин, що склалися.
Отже сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до синів, бажання брати участь у їх вихованні, допомагати їм матеріально, його бажання бути батьком.
Самі по собі характеристики на учнів Дачненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , покази свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 не є достатніми доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, оскільки відсутність спілкування батька з вчителями не означає відсутність у нього інтересу до дітей, нехтування вихованням дітей, відсутності зацікавленості у їхньому житті, фізичному та духовному розвитку, станом здоров'я.
Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які вказували, що відповідач регулярно спілкувався зі своїми дітьми, брав до себе в гості за місцем проживання свого та своїх батьків, завжди допомагав грошима, придбав речі, приймав участь в оздоровлені дітей.
Згідно висновку №01-09/141 від 27 лютого 2019 року спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження неповнолітніх ОСОБА_18 (9 років 8 місяців) та ОСОБА_17 (11 років 6 місяців) напружені взаємини між ОСОБА_2 (бабуся) та ОСОБА_6 (батько) впливають на формування особистості дітей. Несприятлива атмосфера всередині та навколо сім'ї, у зв'язку із загостренням стосунків, взаємними звинуваченнями, а також у зв'язку з проявом безтактовної допитливості з боку оточуючих, їх безпосередніми репліками, сприяють соціальній демографії та дезорганізації дітей. Відсутність матері і батька порушує гармонійний розвиток хлопців, робить їх потенційно вразливими, провокує розвиток різного роду девіації, розвиває психологічні комплекси та проблеми. Відсутність систематичного спілкування з батьком призводить до порушення гармонійного розвитку дітей та, відповідно, до ускладнення формування соціально компетентної особистості. Діти потребують доброзичливої та тактовної підтримки з боку батька. Своїм ставленням батькові та бабусі потрібно дати зрозуміти, що вони розділяють і розуміють переживання хлопців, цінують та поважають їх, приймають такими, якими вони є (т.1 а.с. 174-177).
З огляду на викладене, суд першої інстанції наведені положення закону врахував не у повній мірі, у порушення вимог ст.89 ЦПК України не надав належної оцінки доказам у справі, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як це передбачено ст.81 ЦПК України і є процесуальним обов'язком, ухилення відповідача від участі у вихованні дітей, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.166 СК України стягнення аліментів передбачено як наслідок позбавлення батьківських прав особи, щодо якої розглядається спір, то враховуючи відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, підстави для стягнення аліментів також відсутні.
З урахуванням положень ч.3 ст.60 ЦК України відсутні і правові підстави для вирішення судом питання про призначення опікуна.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цим апеляційні скарги відповідача та Служби у справах дітей підлягають задоволенню.
Відповідно до п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» позивач та Служба у справах дітей звільнені від сплати судового збору за подання заяви та апеляційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх дітей.
Враховуючи, що апеляційна скарга Служби у справах дітей задоволена, а у задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Служби у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 березня 2019 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 02 липня 2019 року.
Головуючий І.П. Мироненко
Судді: В.М. Барков
Т.І. Биліна