79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.06.2019 Справа № 914/527/19
Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Львівського комунального підприємства «Львівавтодор»
до відповідача Управління капітального будівництва Львівської міської ради
про стягнення 600000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Дуб Тетяна Романівна
від відповідача не з?явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» до відповідача Управління капітального будівництва Львівської міської ради про стягнення 600000,00 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
08.02.2018р. між Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» (позикодавець) та Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (позичальник) укладено договір безпроцентної позики №08/02/18, відповідно до умов якого позикодавець зобов?язується передати у власність позичальника грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів у строк, встановлений договором.
Відповідно до п.2.1. та п.2.2. договору, сума позики за договором становить 600000,00 грн. (шістсот тисяч гривень). Проценти на суму позики не нараховуються та не сплачуються.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що днем надання позики вважається день зарахування грошової суми на рахунок позичальника, зазначений у цьому договорі.
Згідно з п.3.3. договору, позичальник зобов'язаний повернути суму позики, одержану за цим договором, до спливу однорічного строку, який починає перебіг з дня надання позики.
Як зазначає позивач, він, на виконання умов договору, надав відповідачу позику в розмірі 600000,00 грн., однак відповідач порушуючи умови договору, не повернув надану йому позику, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 600000,00 грн.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 600000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Управління капітального будівництва Львівської міської ради зазначає, що не володіє власними коштами, а є лише розпорядником коштів міського бюджету міста Львова у межах визначених міською радою, виконавчим комітетом і Львівським міським головою та здійснює їх раціональний розподіл та контроль за їх цільовим використанням.
У відзиві відповідач зазначає, що нестабільне фінансування з міського та державного бюджетів виконаних робіт підрядними організаціями у попередніх періодах призвело до блокування його розрахункових рахунків на підставі судових наказів.
А тому, як зазначено у відзиві, у зв?язку з відсутністю бюджетних призначень та фактичних надходжень, які можуть бути скеровані для погашення заборгованості за договором №08/02/18, відповідач не має можливості провести оплату за вказаним договором, оскільки є лише розпорядником коштів в межах бюджетних призначень.
Враховуючи наведене відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1046 Господарського процесуального кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Господарського процесуального кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 2 та 3 статті 1049 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2018р. між Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» (позикодавець) та Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (позичальник) укладено договір безпроцентної позики №08/02/18, відповідно до умов якого позикодавець зобов?язується передати у власність позичальника грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів у строк, встановлений договором.
Факт надання позивачем відповідачу позики в розмірі 600000,00 грн. підтверджується банківською випискою з особового рахунку Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» за 09.02.2018р.
Як зазначає позивач, та як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 600000,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідач проти існування вказаної заборгованості не заперечив.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стосовно заперечень відповідача, що містяться у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
За змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов?язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).
Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача коштів або взяття ним зобов?язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов?язку виконати зобов'язання за договором.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 600000,00 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №471 від 15.03.2019р.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 9000,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, місто Львів, вулиця Горбачевського, буд. 10, ідентифікаційний код 04056049) на користь Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» (79035, місто Львів, вулиця Пасіки Галицькі, буд. 7, ідентифікаційний код 05523814) заборгованість в розмірі 600000,00 грн. та судовий збір в розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процессуального кодексу України України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.07.2019р.
Суддя Петрашко М.М.