ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.06.2019Справа № 910/791/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Малополовецьке"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення 4262,44 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Зарубайко П.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Малополовецьке" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 4262,44 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, всупереч умовам договору банківського рахунку № 33-Ю210813/21 від 21.08.2013, не виконано розпорядження з видачі грошових коштів, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4262,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Малополовецьке" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; подання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
07.02.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання, у якому позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, а також для надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі.
Розглянувши клопотання позивача про здійснення розгляду справи № 910/791/19 у порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Враховуючи наведене вище, судом вбачається необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, а відтак зазначене клопотання позивача підлягає задоволенню.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи № 910/791/19 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 02.04.2019.
14.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення.
У підготовче засідання 02.04.2019 з'явився представник відповідача. Представники позивача у підготовче засідання не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 02.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.05.2019.
У підготовче засідання 14.05.2019 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 14.05.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019.
03.06.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника.
У судове засідання 04.06.2019 прибув представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом задоволено вказане клопотання, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 18.06.2019.
18.06.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
У судове засідання 18.06.2019 прибув представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 18.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
21.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (Банк) було укладено Договір банківського рахунку №33-Ю210813/21 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті України та/або в іноземних валютах та/або банківських металах згідно з наданими Клієнтом заявами про відкриття поточного (их) рахунку (ів), які є невідємною частиною цього договору.
Згідно з п.1.3 Договору розрахункові документи Клієнта приймаються протягом операційного дня та виконуються Банком у строки, що встановлені цим Договором. Тривалість операційного дня, операційного часу встановлюється Банком самостійно і відображається в його внутрішніх документах (правилах), з якими Клієнт може ознайомитись на дошках об'яв або звернувшись до співробітника Банку.
Відповідно до п. 2.1 Договору Банк зобов'язаний проводити комплексне обслуговування рахунків Клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові операції у відповідності з чинним законодавством України; здійснювати видачу готівкових коштів та/або банківських металів з фізичною постановкою у відповідності з письмовими заявками Клієнта (в т.ч. за грошовими чеками), наданими в Банк за один день до отримання готівки та/або банківських металів або за згодою Банку, в день отримання заявки; виконувати розрахункові та касові документи Клієнта: а) касові документи, які надійшли до Банку в операційний час - в день їх надходження.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний, зокрема: використовувати рахунки виключно для проведення розрахунків в межах повноважень, встановлених установчими документами та за видами діяльності, на проведення яких Клієнт отримав відповідні дозволи/ліцензії, що передбачені чинним законодавством України (п. 2.2.1); проводити операції по рахунку згідно режиму функціонування рахунку, передбаченого чинним законодавством України, дотримуючись вимог нормативно-правових актів з питань здійснення розрахунково-касових операцій (п.2.2.2); надавати до Банку документи, які необхідні у відповідності з вимогами чинного законодавства для проведення Клієнтом відповідних операцій за рахунками, а також для виконання Банком функцій агента валютного контролю (п.2.2.4);. з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації та відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, на першу вимогу Банку надавати будь-які документи та відомості, необхідні для з'ясування особи представника Клієнта, суті діяльності та фінансового стану Клієнта (п. 2.2.15).
Згідно з п.3.1 Договору Банк має право відмовити в здійсненні розрахункових і касових операцій Клієнтів при наявності фактів порушення вимог чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та внутрішніх положень Банку, а також у випадку сумнівів в дійсності розрахункових і касових документів (п.3.1.1); відмовити Клієнту в здійсненні обслуговування рахунків, у випадку порушення Клієнтом вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема, ненадання на першу вимогу Банку документів, необхідних для з'ясування особи Клієнта або діяльності або фінансового стану.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п.8.1 Договору)
Судом встановлено, що 08.11.2018 позивачем було подано відповідачу грошовий чек МА4402738 на суму 852487 грн. 00 коп. із зазначенням цілі витрат: «оплата за оренду земельної ділянки (паю) за 2018 р.».
Судом встановлено, що листом від 08.11.2018 №21/106-2018 відповідач з метою проведення операції по зняттю готівки з рахунку позивача додатково просив позивача надати підтверджуючі документи: відомість на виплату грошей за оренду земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок або довідку з сільської ради про наявність орендної землі з зазначенням кількості земельних ділянок та загальної площі, та витяги з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки.
Судом встановлено, що відповідачем 09.11.2018 було відмовлено в проведенні фінансової операції на підставі абз. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умовам договору банківського рахунку № 33-Ю210813/21 від 21.08.2013 не виконано розпорядження з видачі грошових коштів, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4262,44 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу листом від 08.11.2018 року банк просив позивача надати підтверджуючі документи для проведення фінансової операції, проте позивач відмовив у наданні вказаних документів, а тому відповідачем було правомірно відмовлено у проведенні готівкової операції.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Як встановлено судом, 08.11.2018 позивачем було подано відповідачу грошовий чек МА4402738 на суму 852487 грн. 00 коп. із зазначенням цілі витрат: «оплата за оренду земельної ділянки (паю) за 2018 р.».
Як встановлено судом, листом від 08.11.2018 №21/106-2018 відповідач з метою проведення операції по зняттю готівки з рахунку позивача додатково просив позивача надати підтверджуючі документи: відомість на виплату грошей за оренду земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок або довідку з сільської ради про наявність орендної землі з зазначенням кількості земельних ділянок та загальної площі, та витяги з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки.
Як встановлено судом, відповідачем 09.11.2018 було відмовлено в проведенні фінансової операції на підставі абз. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Дія Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб - підприємців, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу.
Відповідно до ч.2 ст. 5 вказаного Закону Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є:
1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
2) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
3) товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
4) професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів);
5) оператори поштового зв'язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;
6) філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;
7) спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу:
а) суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;
б) суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
в) суб'єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;
г) нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об'єднання, аудитори, аудиторські фірми, суб'єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин);
8) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.
У ч.2 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом; забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації. Особливості та строки виявлення суб'єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій залежно від специфіки їх діяльності можуть встановлюватися нормативно-правовими актами суб'єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" оцінювання ризиків клієнтів суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Як встановлено судом, пунктом 2.2. Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний, зокрема: використовувати рахунки виключно для проведення розрахунків в межах повноважень, встановлених установчими документами та за видами діяльності, на проведення яких Клієнт отримав відповідні дозволи/ліцензії, що передбачені чинним законодавством України (п. 2.2.1); проводити операції по рахунку згідно режиму функціонування рахунку, передбаченого чинним законодавством України, дотримуючись вимог нормативно-правових актів з питань здійснення розрахунково-касових операцій (п.2.2.2); надавати до Банку документи, які необхідні у відповідності з вимогами чинного законодавства для проведення Клієнтом відповідних операцій за рахунками, а також для виконання Банком функцій агента валютного контролю (п.2.2.4);. з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації та відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, на першу вимогу Банку надавати будь-які документи та відомості, необхідні для з'ясування особи представника Клієнта, суті діяльності та фінансового стану Клієнта (п. 2.2.15).
Згідно з п.3.1 Договору Банк має право відмовити в здійсненні розрахункових і касових операцій Клієнтів при наявності фактів порушення вимог чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та внутрішніх положень Банку, а також у випадку сумнівів в дійсності розрахункових і касових документів (п.3.1.1); відмовити Клієнту в здійсненні обслуговування рахунків, у випадку порушення Клієнтом вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема, ненадання на першу вимогу Банку документів, необхідних для з'ясування особи Клієнта або діяльності або фінансового стану.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та умови Договору відповідач просив позивача надати додаткові документи з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, однак, такі документи надані не були, доказів протилежного суду не надано.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, щодо витребування банком оригіналів договорів оренди, витягів, оскільки відповідачем у листах не було зазначено про необхідність надання оригіналів таких документів, як помилково вважає позивач, зазначаючи про можливість втрати даних документів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" правомірно було зобов'язано позивача надати додаткові документи при здійсненні фінансової операції, які останній повинен був подати на вимогу банку, що також визначено умовами.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 4262,44 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 32.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Оскільки судом встановлено правомірність дій відповідача при відмові у здійсненні фінансової операції відповідно до вимог Закону України "Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", відсутні підстави для стягнення пені у зв'язку з простроченням строку виконання платіжного документа (грошового чека МА4402738).
З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Малополовецьке" не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.07.2019
Суддя Ю.В. Картавцева