Провадження № 11-кп/4820/317/19
Справа № 683/2563/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
26 червня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018240220000340 від 25 травня 2018 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 27 лютого 2019 року,
Вироком Старокостянтинівського районного суду від 27 лютого 2019 року,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні троє неповнолітніх дітей, приватний підприємець, не має судимостей,
визнаний винуватим за ч.2 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Запобіжний захід до набранням вироку законної сили ОСОБА_10 не обирався.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з дня звернення вироку до виконання.
Судом вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 5 300 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 .
Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 на користь Старокостянтинівської районної ради 5 318,89 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 на користь Новоград-Волинського міськрайонного ТМО Житомирської області 3 914,33 грн. на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 .
За вироком суду, близько 14-ї години 20 хвилин 25 травня 2018 року ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем марки ГАЗ моделі 3302-414, р.н. НОМЕР_2 , зі швидкістю біля 60 км/год. по автодорозі Т-0612 сполученням "Новоград-Волинський - Полонне - Старокостянтинів", на відрізку дороги між с. Круча та с. Огіївці Старокостянтинівського району, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 пп.б), д), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; наближаючись до заокругленої ділянки дороги, відволікся від керування керованого ним автомобіля, тим самим проявив неуважність, маючи об'єктивну можливість побачити транспортний засіб - автомобіль марки BMW 525 TDS р.н. НОМЕР_3 , який рухався по своїй смузі руху в зустрічному напрямку, власником якого є Mazur Marek, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення із цим автомобілем під керуванням ОСОБА_7 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_10 Правил дорожнього руху водій автомобіля марки BMW 525 TDS р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини діафіза лівого стегна з заходженням уламків по довжині, відриву малого вертела, які за своїм характером відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я, травматичного вивиху середньої фаланги 5-го пальця лівої ступні, який за своїм характером відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, садна в ділянці грудної клітки та живота, забою грудної клітки, які за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому діафіза обох кісток лівої гомілки на рівні с/з із зміщенням, який за своїм характером відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.
Порушення водієм ОСОБА_10 вимог п.1.5, п.2.3 п.п.б), п.2.3 п.п.д), п.10.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, а саме спричиненням потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що перешкодило ухваленню законного судового рішення.
Зазначав, що відповідно до вимог ст.480 КПК України йому як депутату Іршиківської сільської ради письмове повідомлення про підозру мало здійснюватись Генеральним прокурором України, його заступником, керівником відповідної регіональної прокуратури. Проте, всупереч зазначеним вимогам таке повідомлення було вручено йому заступником начальника СВ Старокостянтинівського ІВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 , погоджене з процесуальним прокурором ОСОБА_13 .
Стверджував, що за таких обставин він не може вважатись підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, а тому подальше складення щодо нього обвинувального акту є грубим порушенням норм КПК України та унеможливлює розгляд щодо нього справи судом, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню.
На переконання апелянта, при призначенні йому покарання судом залишено поза увагою, що він уперше вчинив необережний злочин, несудимий, є особою молодого віку, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Окрім цього, він намагався відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, однак вони відмовились, оскільки хотіли отримати відшкодування одним платежем, що є неможливим у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Відтак, суд мав призначити йому покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України.
Також уважав, що призначивши йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, суд урахував лише позицію потерпілих та тяжкість наслідків, що настали, не взяв до уваги обставин, що пом'якшують його покарання, а також те, що він є підприємцем і таке покарання поставить його сім'ю, в якій він є єдиним годувальником, у скрутне матеріальне становище.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскарженого судового рішення та узагальнених доводів апеляційної скарги; пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів про скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; заперечення потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх представника адвоката ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги у частині пом'якшення покарання та закриття кримінального провадження, але вважав необхідним скасувати вирок у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст.276 КПК України процедура здійснення повідомлення про підозру включає в себе складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.
Згідно з п.1 ч.1 ст.481 КПК України письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури.
Вказана вимога обумовлена особливим статусом депутата і є гарантією його незалежності та імунітету.
Вимоги статей 277, 291 КПК України визначають, що при складенні повідомлення про підозру та обвинувального акту, слідчий та прокурор повинні з'ясувати відомості, що стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого, зокрема і щодо роду їх занять.
ОСОБА_10 під час його допиту 28 травня 2018 року та в подальшому 27 вересня 2018 року зазначав, що депутатом місцевої ради не являється, що підтверджується його власноручними підписами в тексті протоколів допиту.
Однак, як видно з довідок Іршиківської сільської ради від 21 березня та 06 травня 2019 року та витягу з рішення №1 першої сесії Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 04 листопада 2015 року, обвинувачений ОСОБА_10 був депутатом Іршиківської сільської ради VI-го скликання та з 04 листопада 2015 року є депутатом цієї сільської ради VIІ-го скликання.
Тобто, ОСОБА_10 є особою, щодо якої мав здійснюватись особливий порядок кримінального провадження, передбачений главою 37 КПК України.
Проте, орган досудового розслідування відомості, що стосуються особи підозрюваного, не перевірив, внаслідок чого повідомлення про підозру ОСОБА_10 вручено заступником начальника СВ Старокостянтинівського ВП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_12 та погоджене з процесуальним прокурором ОСОБА_13 , а не Генеральним прокурором, його заступником чи керівником відповідної регіональної прокуратури.
Усупереч вимогам ст.ст.314-317, 348 КПК України як у підготовчому провадженні, так і при судовому розгляді місцевий суд також не з'ясував у обвинуваченого про наявний у нього статус депутата місцевої ради
Таким чином, ОСОБА_10 не може уважатись особою, яка у встановленому законом порядку під час досудового розслідування набула статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а відтак і подальше складення щодо нього обвинувального акту та вручення його копії 29 вересня 2018 року заступником начальника СВ Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 є грубим порушенням кримінального процесуального закону, що на думку колегії суддів, перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, положеннями ст.415 КПК України визначено вичерпний перелік підстав призначення судового розгляду у суді першої інстанції, проте, такі у даній справі відсутні.
У силу ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься і верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (ст.3 Конституції України, ст.8 КПК України).
Відтак, на думку колегії суддів, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки прийняттям саме такого рішення у цій справі не буде порушено баланс прав і законних інтересів обвинуваченого та потерпілих.
Оскільки судове рішення скасовується з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то питання визнання доказів недопустимими та застосування закону про кримінальну відповідальність, про що йдеться мова в апеляційній скарзі, апеляційним судом не перевіряється.
Водночас при новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, зокрема, перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Старокостянтинівського районного суду від 27 лютого 2019 року щодо ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: