Провадження № 33/4820/311/19
Справа № 682/883/19 Головуюча в 1-й інстанції Зеленська В. І.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бондар В. В.
01 липня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі: головуючої-судді Бондар В.В., з участю секретаря судового засідання Габая А.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Бойка В.Ф. , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, в тому числі в режимі відеоконференцзв'язку, справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бойка В.Ф., на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року,-
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, не одруженого, з середньою освітою,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 10 200 грн., що становить шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 384 грн. 20 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 14 березня 2019 року о 20 год. 30 хв. в с. Крупець Славутського району Хмельницької області по вул.Б.Хмельницького керував транспортним засобом "ЗАЗ 110308", номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння - 1,87%о, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Стан сп'яніння зафіксовано в медичному закладі - Славутській ЦРЛ.
В апеляційній скарзі, як видно з її змісту, захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушеннями конституційних принципів прав людини, норм матеріального та процесуального права України. Вказує, що обвинувачення ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях. Розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 та всупереч вимогам ст. 268 КУпАП повісток про виклик до суду ОСОБА_1 не отримував. Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всіх обставин справи та всебічно їх не перевірив. В матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп'яніння, проведений поліцейськими на місці зупинки; відсутнє направлення на огляд з метою встановлення стану сп'яніння та відомості про те, що ОСОБА_1 в зазначений день у протоколі керував транспортним засобом та мав ознаки алкогольного чи іншого сп'яніння і в зв'язку з чим йому пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також те, що він відмовився від такого огляду. Вважає, що проведений огляд в закладі охорони здоров'я без попереднього встановлення і фіксації ознак сп'яніння та без направлення на такий огляд, є недопустимим доказом. Висновок лікаря не відповідає вимогам чинного законодавства. Спеціальний технічний засіб, за допомогою якого проводилось визначення стану алкогольного сп'яніння, не зареєстрований установленому законом порядку, а тому отримані результати є неналежними та недопустимими, свідки під час огляду не залучались. Працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 його права, передбачені Конституцією України та КУпАП.
В судове засідання 1 липня 2019 року ОСОБА_1 та його захисник Бойко В.Ф. не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися, письмові заяви про відкладення розгляду справи не надходили, доказів поважності причин нез'явлення суду не надавалось, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає можливим закінчувати розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника (в попередніх судових засіданнях) в підтримання доводів апеляційної скарги, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийнятими до уваги з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених в постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених судом першої інстанції доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено можливість розгляду справ (в яких участь особи, що притягується до відповідальності не є обов'язковою) у відсутність цієї особи в разі, якщо в суду є відомості про повідомлення особи про судовий розгляд справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу у відсутність апелянта, без виклику в судове засідання, як підстави для скасування судового рішення, не можуть бути враховані апеляційним судом.
З матеріалів справи видно, що судом застосовувалися всі необхідні заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_1 , однак повістки повертались в зв'язку з їх неврученням через відсутність особи чи за закінченням терміну зберігання. На виконання доручення суду щодо вручення судової повістки (а.с.21), наданого працівникам поліції, судом встановлено, що судова повістка не вручена ОСОБА_1 , оскільки останній відмовився відчиняти ворота свого домоволодіння (а.с. 24). Вказані обставини свідчать про його ухилення від отримання судових повісток з метою затягування розгляду справи. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про слухання його справи в Славутському міськрайонному суді, проте не скористався своїм правом взяти участь у розгляді справи.
Відтак, за таких обставин, в випадку нез'явлення особи, що притягується до відповідальності, що була повідомлена про слухання справи, однак не побажала взяти участь в цьому судовому засіданні, в суду першої інстанції відповідно до ст.268 КУпАП були всі підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних в справі доказів. За таких обставин підстави для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 відсутні.
Суд критично оцінює доводи захисника, що судом було позбавлено ОСОБА_1 права взяти участь в судовому засіданні, позаяк такі твердження суперечать вищевказаним обставинам, матеріалам справи.
Твердження апелянта про те, що працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 його прав, на увагу не заслуговують. ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, своїм підписом у протоколі підтвердив факт роз'яснення йому поліцейським прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення (а.с. 1).
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі та в апеляційному суді мотивів, допущено не було.
Відповідно до положень п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, який 14 березня 2019 року був складений інспектором СРПП Славутського ВП капітаном поліції Лєбєдєвим Д.І., того ж дня, о 20 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 Хмельницької області по вул. Б.Хмельницького, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ЗАЗ 110308", номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився лікарем Славутської центральної районної лікарні. Вказані обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, будь-яких зауважень з приводу змісту складеного протоколу не надходило; даними висновку лікаря Славутської ЦРЛ №39 від 14 березня 2019 року. За результатами огляду в медичному закладі було встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, за наслідками огляду був складений відповідний висновок, який підписаний ОСОБА_1 , що свідчить про ознайомлення з його змістом (а.с.2).
За змістом п. п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп'яніння.
Обґрунтованих підстав вважати складений щодо ОСОБА_1 протокол та висновок лікаря недопустимими доказами, апелянт не навів ні в апеляційній скарзі, ні в апеляційному суді. Твердження апелянта не вказують про те, що протокол та висновок лікаря був складений з істотними порушеннями вимог законодавства та не дають апеляційному суду підстав вважати такий доказ недопустимим, відтак такі доводи апелянта на увагу не заслуговують.
Під час апеляційного розгляду не встановлено порушень в діях поліцейських та медичних працівників вимог «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015року за № 1413/27858. Також вищевказаною інструкцією не передбачено обов'язкової присутності двох свідків при проходженні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Доводи апелянта, що підстав для проведення огляду в медичному закладі у працівників поліції не було, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, не є підставою для скасування постанови та на увагу не заслуговують (зважаючи на добровільність проходження ним огляду в медичному закладі). Також, чинним законодавством не передбачено обов'язковості долучення до матеріалів справи при її надісланні до суду направлення поліцейського на огляд водія, зважаючи, що вказані документи є підставою для лікаря для проведення огляду та в подальшому залишаються в медичному закладі.
ОСОБА_1 виявив бажання добровільно без примусу пройти огляд в медичному закладі, куди з'явився, тому доводи апеляційної скарги, що непроведення його огляду на місці зупинки вказує на наявність підстав для закриття провадження, не можуть бути враховані та не дають підстав для висновку, що огляд в медичному закладі був проведений з недотриманням вимог ст. 266 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неможливості врахування результатів огляду на стан сп'яніння, проведеного працівниками медичного закладу охорони здоров'я, з допомогою спеціального технічного засобу «Алкотест 203», то апеляційний суд звертає увагу, що вищевказаною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015, визначено процедуру проведення огляду, в тому числі на стан алкогольного сп'яніння. П. 9 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Як видно з долученого захисником свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки огляд ОСОБА_1 . на стан сп'яніння проводився з допомогою аналізатора парів алкоголю «Алкотест 203» з визначенням наступної дати повірки - до 6 грудня 2019 року.
Посилання апелянта про відсутність такого засобу в Переліку, затвердженому Наказом МВС України від 01.03.2010 року №33, як на підстави для висновку, що проведений огляд є недійсним, не можуть бути враховані, зважаючи, що вказаним Наказом регламентувалось використання технічних засобів в підрозділах Державтоінспекції МВС. В даному ж провадженні огляд здійснювався з використанням технічних засобів, якими в передбаченому порядку забезпечувались заклади охорони здоров'я.
Чинним законодавством не передбачено обов'язкового відібрання біологічних зразків під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, відтак такі доводи апеляційної скарги, як підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття адміністративного провадження, не можуть бути врахованими. Також свідок ОСОБА_3 підтверджував під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 під час огляду в медичному закладі не заявляв про необхідність відібрання біологічних зразків.
Відсутність в провадженні даних про відсторонення водія від керування транспортним засобом свідчить, на переконання апеляційного суду, лише про незазначення таких даних у протоколі та не вказує на наявність підстав для закриття провадження з підстав, про які вказує апелянт. Також апеляційний суд враховує, що автомобіль було доставлено працівниками поліції до місця проживання ОСОБА_1
Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази, які є належними та допустимими, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, давали суду прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відтак доводи апеляційної скарги, що висновок суду ґрунтується виключно на припущеннях суду, не можуть бути врахованими.
Апеляційний суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 (приятеля ОСОБА_1 ), що автомобілем ОСОБА_1 в стані сп'яніння не керував, а керував свідок ОСОБА_4 .
Як видно з даних складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 жодним чином в своїх поясненнях не оспорював факту керування транспортним засобом ним особисто, лише висловлював заперечення, що не вживав спиртне.
Як встановлено під час апеляційного розгляду з показань самого ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 (працівника поліції), коли працівники поліції під'їхали до автомобіля ОСОБА_1 , двигун автомобіля ще був гарячий (що вказує на рух останнього до цього), на місці біля автомобіля свідка ОСОБА_4 не було. Про іншу особу, яка начебто керувала його автомобілем до цього, ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським, що підтверджував працівник поліції ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не зміг пояснити, чому про наявність свідка, в разі його наявності, ОСОБА_1 не повідомляв ні працівникам поліції, ні медичним працівникам.
Апеляційний суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 , що він вжив спиртне (пляшку пива) після зупинки транспортного засобу до приїзду поліцейських. Як встановлено в апеляційному суді з показань ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , працівники поліції під'їхали до автомобіля ОСОБА_1 фактично зразу ж через незначний час після зупинки, а виявлена кількість алкоголю (1,87%о у видихуваному повітрі) дає підстави сумніватись, що така значна кількість алкоголю була наслідком вжитої пляшки пива ОСОБА_1, та він не вказував поліцейським про вживання спиртного після зупинки, а лише взагалі заперечував факт свого сп'яніння.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає в разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вказані обставини були відображені в складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення. Ті обставини, що в протоколі не відображено ознак, які б вказували про вживання особою спиртних напоїв, не вказують на невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, в чому намагається переконати апелянт апеляційний суд, позаяк необхідність відображення працівником поліції ознак, на підставі яких працівники поліції вважають, що особа перебуває в стані алкогольного сп'яніння, є тоді, коли щодо особи складається протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, - про відмову від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння. Незначні неточності при зазначенні місця зупинки транспортного засобу (відстань до початку населеного пункту) не свідчать про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння був проведений поліцейськими та медичними працівниками з порушеннями вимог законодавства, тому відповідно до вимог ст.266 КУпАП, такий огляд є недійсним, що тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції, з закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Суд приходить до висновку, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Погоджуючись з обраним видом та розміром стягнення, апеляційний суд враховує всі обставини справи та вважає, що судом обґрунтовано призначене стягнення в виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Призначене місцевим судом стягнення є достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Підстави для скасування чи зміни постанови місцевого суду відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойка В.Ф. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя