Справа № 681/1629/18
Провадження № 22-ц/4820/1283/19
27 червня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/1629/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника - адвоката Кушнірука Вілорія Мар'яновича на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року у складі судді Горщара А.Г. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче підприємство «Канола-Поділля» про зміну формулювання причин звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовами до відповідача про зміну формулювання причин звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року подані позовні заяви були об'єднані в одне провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі посилалися, що вони працювали в ТзОВ «Наукове-виробниче підприємство «Канола-Поділля» трактористами. Під час виконання своїх трудових обов'язків їм приходилось працювати по 12 годин на добу, у вихідні та святкові дні, приймати участь у внесенні отрутохімікатів без забезпечення роботодавцем відповідними засобами захисту, заробітна плата для кожного із них виплачувалась один раз на місяць, а її розмір не відповідав об'єму фактично виконаної роботи та відпрацьованому часу. У зв'язку з тим, що керівництво товариства порушувало законодавство про працю вони вирішили звільнитись з роботи із підстави передбаченої ч.3 ст.38 КЗпП, про що написали заяви, які відповідач не прийняв, після чого вони відправили заяви поштою. Позивачі вказували, що через деякий час отримали від відповідача повідомлення, що кожного із них звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП, при цьому у повідомленні було також зазначено про направлення копій наказу про їхнє звільнення, що не відповідало дійсності.
Крім того, роботодавцем не було видано їм належним чином оформлені трудові книжки, які 05 жовтня 2018 року отримав їх представник - адвокат Кушнірук В.М., із записів в трудових книжках їм стало відомо про формулювання причин звільнення, а саме за прогули, що є незаконним, так як дійсною підставою звільнення має бути порушення роботодавцем законодавства про працю.
Тому позивачі просили, поновити строк звернення до суду, змінити формулювання причин звільнення із п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин) на ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконання ТзОВ «Наукове-виробниче підприємство «Канола-Поділля» законодавства про працю, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 19 вересня 2018 року по день постановлення судом рішення, а також понесені ними судові витрати.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погодилися з рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу, вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не було прийнято до уваги всі обставини справи, зокрема покази свідків, які пояснили суду, що з боку відповідача мають місце постійні шахрайські дії, тому позивачі змушені були направити заяви про звільнення по пошті, оскільки відповідач з метою уникнення відповідальності за незаконні дії не приймав їхні заяви про звільнення. Навіть коли вони отримали рекомендований лист від товариства, в описі було зазначено про наявність в ньому копій наказів про звільнення, які в конверті були відсутні, про що працівниками пошти був складений відповідний акт, однак він не був прийнятий до уваги суду як належний доказ протиправної поведінки відповідача. Також апелянти вказують, що на сьогоднішній день, вони так і не отримали копії наказів про своє звільнення з роботи, що є порушенням ч. 1 ст. 233 КЗпП України, тому і місячний строк на його оскарження ними не пропущений. Також апелянти вказують, що вони неодноразово зверталися до роботодавця з проханням ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, скаржилися на порушення невиконання товариством умов трудової дисципліни, оскільки змушені були працювати по 12 годин на добу, а в сезон посівної та збирання врожаю взагалі без вихідних та святкових днів, проте на всі свої звернення ім. повідомлялося, що якщо вони не згідні з такими умовами праці, то не ходіть на роботу. Саме тому ними було прийнято рішення подати заяви про звільнення, але в офісі товариства відмовилися приймати такі заяви, тому вони надіслали їх поштою, але працівники товариства умисно не отримували їх рекомендовані листи із заявами про звільнення.
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, апелянти просили скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ТОВ «НВП «Канола - Поділля» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки позивачам копії наказів про звільнення з роботи були направлені за місцем їх проживання: та отримані ОСОБА_3 - 28.09.2018 року, ОСОБА_1 - 28.09.2018 року, ОСОБА_2 - 27.09.2018 року, а позивачі звернулися до суду з позовами 02 листопада 2018 року, тобто після спливу місячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Посилання апелянтів, на акт складений працівниками пошти про відсутність в рекомендованих їм листам наказів про звільнення є безпідставними, адже акт був складений 03 жовтня 2018 року тобто на п'ятий шостий день після отримання конвертів, тому є неналежним та недостовірним доказом по справі. Тому, суд першої інстанції цілком вірно прийшов до висновку про недоведеність поважності причин пропуску позивачами місячного строку на звернення до суду, а також про безпідставність позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_3 20 жовтня 2016 року був прийнятий на роботу в ТОВ НВП «Канола-Поділля» на посаду тракториста-машиніста.
ОСОБА_1 24 березня 2014 року був прийнятий на роботу в ТОВ НВП «Канола-Поділля» на посаду тракториста-машиніста.
ОСОБА_2 26 березня 2016 року був прийнятий на роботу в ТОВ НВП «Канола-Поділля» на посаду тракториста-машиніста.
18 серпня 2018 року кожний з позивачів окремо поштою направили директору ТОВ НВП «Канола-Поділля» Лисій Ю.В. заяви про звільнення з роботи заяви, в яких просили звільнити їх з роботи із підстави передбаченої ч.3 ст.38 КЗпП, із мотивів порушення роботодавцем законодавства про працю, а саме, що заробітна плата для них виплачувалась один раз на місяць, керівництво підприємства не враховувало при оплаті праці години роботи в світкові дні та вночі, роботу на полях під час внесення ядохімікатів, не видавався спецодяг, інші засоби захисту, за весь час роботи не надавалася відпустка.
Дані заяви були отримані ТОВ НВП «Канола-Поділля» 26 вересня 2018 року.
Однак до прийняття у встановлений законом строк рішень адміністрацією підприємства по даним заявами позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 20 серпня 2018 року без поважних причин перестали виходити на роботу та виконувати, покладені на них трудовим договором, обов'язки.
Кожному позивачеві були направлені листи, які ними отримані, про необхідність прибути до роботодавця 31.08 і 19.09.2018 року та дати пояснення щодо причин відсутності на роботі, однак позивачі, отримавши дані листи, на роботу так і не з'явились та пояснень щодо причин відсутності на роботі з 20 серпня 2018 року роботодавцю не надали.
Наказами № 17, 18, 19 від 19 вересня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відповідно було звільнено з роботи підставі п.4 ст.40 КЗпП у зв'язку з прогулом без поважних причин.
Цього ж дня за місцем проживання відповідач поштою направив листи, в яких повідомив позивачів про звільнення з роботи, необхідність прибути за трудовою книжкою.
Вказані документи були отримані ОСОБА_3 - 28.09.2018 року, ОСОБА_1 - 28.09.2018 року, ОСОБА_2 - 27.09.2018 року.
Згідно до частин 1, 3 статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, зокрема, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, а у разі якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, у визначений працівником строк.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ч.1 ст.142 КЗпП).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свої заяви від 18 серпня 2018 року про звільнення з роботи з 18 серпня 2018 року із підстави передбаченої ч.3 ст.38 КЗпП з мотивів порушення роботодавцем законодавства про працю відправили поштою, вказані заяви були отримані підприємством 26 вересня 2018 року, однак до отримання вказаних заяв і прийняття рішення керівником підприємства по даним заявам з 20 серпня 2018 року до дня їх звільнення без поважних причин не вийшли на роботу, на письмові вимоги відповідача стосовно надання пояснень не відреагували.
При цьому, слід звернути увагу, що до отримання вказаних заяв у адміністрації підприємства були відсутні правові підстави для видання відповідного наказу про звільнення позивачів з роботи, а позивачі лише після вирішенні їх заяв роботодавцем могли припинити виконувати трудові обов'язки, а в разі відмови в задоволенні їх заяв мали право у встановленому законом порядку звернутись за захистом порушеного права та зобов'язати роботодавця звільнити їх саме з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП. До цього часу вони мали виконувати трудові обов'язки.
З врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що такі дії позивачів слід розцінювати як прогул без поважних причин, а тому відсутні підстави змінювати формулювання причин звільнення.
Доводи апеляційної скарги, що з боку відповідача мали місце постійні шахрайські дії, тому позивачі змушені були направити заяви про звільнення по пошті, оскільки відповідач з метою уникнення відповідальності за незаконні дії не приймав їхні заяви про звільнення, вони неодноразово зверталися до роботодавця з проханням ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, скаржилися на порушення невиконання товариством умов трудової дисципліни, оскільки змушені були працювати по 12 годин на добу, а в сезон посівної та збирання врожаю взагалі без вихідних та святкових днів, проте на всі свої звернення їм повідомлялося, що якщо вони не згідні з такими умовами праці, то не ходіть на роботу, слід відхилити.
Як вбачається з матеріалів справи, заяви про звільнення від позивачі підприємством було отримано 26 вересня 2018 року, а на роботу позивачі перестали виходити 20 серпня 2018 року, хоча до вирішення їх заяв мали виконувати трудові обов'язки і лише після вирішенні їх заяв роботодавцем припинити виконувати трудові обов'язки, а в разі відмови в задоволенні заяв мали право у встановленому законом порядку звернутись за захистом порушеного права та зобов'язати роботодавця звільнити їх саме з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП. При цьому як вже констатував суд до отримання вказаних заяв у адміністрації підприємства були відсутні правові підстави для видання відповідного наказу про звільнення позивачів з роботи,
Що стосується відмови підприємства в прийнятті заяв особисто від позивачів, внаслідок чого вони направили їх поштою, то вказана обставина ніяким чином не позбавляла позивачів обов'язку виконувати свої трудові обов'язки. Крім того, достатніх доказів в підтвердження таких обставин суду не надано.
За таких обставин, суд не може давати оцінку тій обставині чи були порушені відповідачем вимоги законодавства про працю.
Також як вбачається з рішення суду першої інстанції, хоча суд і вказав, про відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду, однак відмовив в позові у зв'язку з безпідставністю позовних вимог, а не за пропуском строку звернення до суду.
З цих підстав апеляційний суд не дає оцінки доводам апелянтів щодо того, що ними не пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, так як такі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду про відмову в позові за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника - адвоката Кушнірука Вілорія Мар'яновича залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 липня 2019 року.
Судді А.М.Костенко
Л.М. Грох
Т.В. Спірідонова