Справа № 716/1028/18
20.06.19 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Пухарєвої О.В.
з участю
секретарів - Кульки О.М., Барабащук О.А., Вікторівської Д.Я.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_4.,
представників відповідачів Псарюка В.П., Ткача А.В.,
представника третьої особи - ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Заставнівської міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, -
ОСОБА_1 звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_4 , Заставнівської міської ради про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок. В подальшому на виконання ухвали судді від 23.06.2018 про залишення позовної заяви без розгляду направила суду позовну заяву (в новій редакції). В обґрунтування позову посилається на те, що 03.05.1998 року між її сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який розірвано 22.03.2016. Під час цього шлюбу відповідно до рішення виконавчого комітету Заставнівської міської Ради №26 від 24.02.2010 на ім'я її сина ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про право власності від 24.03.2010 на будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будівництво зазначеного житлового будинку було розпочато нею разом із її чоловіком ОСОБА_4 на земельній ділянці площею 0.10 га , яка була виділена її чоловікові ОСОБА_4 відповідно до рішення дев'ятої сесії Заставнівської міської Ради народних депутатів від 05.11.1991 ( в той час коли синові ОСОБА_4 було 13 років). Будівництво зазначеного будинку завершено в 1996 році. Вважає, що її син ОСОБА_4 не мав жодного права одноосібно звертатися до органу місцевого самоврядування та просити визнання права власності на спірний житловий будинок, оскільки це майно є спільним майном подружжя, а саме позивача ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_4 , який помер у 2015 році. У зв'язку з наведеним, а також враховуючи, що при постановленні оскаржуваного рішення виконавчого комітету Заставнівської міської Ради було допущено ряд порушень законодавства просить: рішення №26 від 24.02.2010 в частині оформлення права власності на ОСОБА_4 - визнати незаконним; свідоцтво про право власності від 24.03.2010 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,7 кв.м, в тому числі житловою 108,80 кв.м. - визнати недійсним.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позов визнали в повному обсязі, обґрунтувавши вищенаведеним, просили його задовольнити.
Допитана як свідок позивач ОСОБА_1 суду показала, що будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 розпочато нею разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 у 1991 році після того, як її чоловіку була виділена земельна ділянка за вказаною адресою під забудову. У них з чоловіком народилося троє синів, проте зазначений будинок будували для сина ОСОБА_6 . У 1996 році закінчили будівництво. З 1996 по 1998 рік в будинку ніхто не проживав. У 1998 році після одруження сина ОСОБА_4 , він із своєю дружиною ОСОБА_5 перейшли до будинку, де проживали до 2002 року. Від спільного проживання з ОСОБА_5 у сина ОСОБА_6 народилося двоє дітей. У 2002 році ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розлучилися. Після розлучення з 2002 по 2016 рік в будинку ніхто не проживав. В цей час ОСОБА_4 проживав у неї, а ОСОБА_1 з дітьми у своїх батьків. Вона не знала, що син ОСОБА_4 оформив на себе право власності на будинок, оскільки думала, що будинок належить її чоловікові - також ОСОБА_4 , який помер в січні 2015 . Після смерті чоловіка вона оформила на себе спадщину: житловий будинок по АДРЕСА_2 та земельну ділянку . Про житловий будинок по АДРЕСА_1 вона не згадувала. Діти спадщину після смерті батька не приймали. Про те, що син ОСОБА_4 оформив на себе право власності на цей будинок дізналася від внучки ОСОБА_10 у 2018 році, коли її колишня невістка ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом про поділ даного будинку, як спільного майна подружжя.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, при цьому у відповідності до ст. 63 Конституції відмовився надавати суду будь-які пояснення про фактичні обставини справи. Представник Псарюк В.П. від імені відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі. Пояснив суду, що у 1991 році батько відповідача по АДРЕСА_1 отримав земельну ділянку під забудову. В той час відповідач проживав разом із своїми батьками в АДРЕСА_2 , йому виповнилося 13 років. Батьки будували будинок до 1996 року. Після одруження з ОСОБА_5 в 1998 році вони почали проживати сім'єю в будинку по АДРЕСА_1 . З 1998 по 2002 роки в будинку проводилися поточні ремонти, але будівельних робіт вже не здійснювалося. В лютому 2010 року відповідач, вважаючи, що може оформити на себе право власності, оскільки тривалий час проживав в спірному будинку звернувся до Заставнівської міської ради із відповідною заявою про оформлення права власності та видачу на його ім'я свідоцтва про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 . При цьому документів, підтверджуючих право власності на будинок до Заставнівської міської Ради не надавав, тому погоджується, що прийняте рішення від 24.02.2010 незаконне, а свідоцтво про право власності - недійсне.
Представник Заставнівської міської ради Ткачук А.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що на даний час в архіві відсутні документи, які мали подаватися до виконавчого комітету Заставнівської міської ради разом із заявою відповідача ОСОБА_4 про оформлення на його ім'я права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , зокрема технічної документації на будинок, рішення про відведення земельної ділянки під будівництво, відповідного акту готовності об'єкта до експлуатації. У зв'язку з відсутністю документів на підставі яких виконавчим комітетом Заставнівської міської ради приймалося рішення про оформлення права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 , погоджується, що оспорюване рішення від 24.02.2010 незаконне, а свідоцтво про право власності - недійсне.
Оскільки визнання відповідачами даного позову суперечить закону та порушує права іншої особи, суд у відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України ухвалив про відмову прийняття визнання відповідачами позову і продовжив розгляд справи по суті.
При цьому судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 був також предметом спору в цивільній справі №716/234/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, яка перебувала у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області на час розгляду даної цивільної справи. Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24.09.2018 ОСОБА_5 була залучена судом до участі в даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог, оскільки рішення суду у даному спорі може вплинути на її інтереси, як колишньої дружини відповідача ОСОБА_4 .
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 до суду не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду, її представник ОСОБА_12 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що єдиною підставою подачі даного позову є намір позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 позбавити ОСОБА_5 права на майно, яке було набуте нею у шлюбі разом із відповідачем та являється спільним майном подружжя. Позивач ОСОБА_1 являється матір'ю колишнього чоловіка ОСОБА_4 , постійно проживала та проживає неподалік від них. Коли вони проживали в шлюбі, часто заходила у гості, постійно спілкувалася із своїм сином, а тому не могла не знати, що право власності на дане майно зареєстровано за її сином ще у 2010 році, а не за її чоловіком. Після смерті чоловіка позивача ОСОБА_4 , який помер у 2015 році за умови належності спірного будинку останньому виникло би питання про належність цього майна до спадкової маси. Проте, спору про належність даного будинку батькові відповідача ОСОБА_4 не виникало та питання про його успадкування після смерті останнього не вирішувалося. За таких обставин представник вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, про що надав суду відповідну заяву.
Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 9 сесії Заставнівської міської Ради народних депутатів від 05 листопада 1991 року ОСОБА_4 - чоловіку позивача, виділено під будівництво земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.47).
В судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили, що будівництво спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами здійснювалося ОСОБА_1 та її чоловіком - ОСОБА_4 Вказане будівництво було розпочато в 1991 році, а завершено в 1996 році. Зазначений будинок будували для одного із синів подружжя ОСОБА_4 , якому на час початку будівництва було лише 13 років. В подальшому після одруження останнього він із своєю дружиною ОСОБА_5 з 1998 року почав проживати в цьому будинку.
Також судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Заставнівської міської Ради №26 від 24.02.2010 вирішено: оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_4 ( а.с. 12-17).
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2010 власником будинку з по господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 являється ОСОБА_4 ( а.с.20)
Позивач ОСОБА_1 , вважаючи, що отримання свідоцтва про право власності від 24.03.2010 року на спірне нерухоме майно її сином ОСОБА_4 порушує її права та інтереси, звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області із даним позовом до ОСОБА_4 , Заставнівської міської ради про визнання незаконним зазначеного рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Разом з цим судом встановлено, що право власності на спірний будинок по АДРЕСА_1 оформлено за відповідачем ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 ( з 03.05.1998 по 22.03.2016). Зазначені обставини визнані сторонами.
Згідно з статтею 49 ЦПК сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і відповідачів допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Частинами першою, другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Зазначені висновки містяться в Постанові Верховного суду від 14.03.2019 в справі №127/24983/17, провадження №61-46209св18.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи позивач скористалась правом, наданим їй процесуальним законом, та змінила підставу поданого нею позову, просила визнати частково незаконним рішення виконавчого комітету Заставнівської міської ради №26 від 24.02.2010 та недійсним свідоцтво про право власності від 24.03.2010 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (майно, яке належить до спільної сумісної власності подружжя, співвласником якої є ОСОБА_5 ). Отже, ОСОБА_5 має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами.
Проте, клопотань про залучення ОСОБА_5 до участі у справі у якості співвідповідача, як співвласника спірного майна позивачем не заявлялось. Залучення судом ОСОБА_5 у якості третьої особи без самостійних вимог сприяло її участі в справі без відповідного процесуальному статусу, як сторони в спірних матеріальних правовідносинах, виходячи із змісту заявлених позовних вимог.
У зв'язку з незалученням до участі в справі всіх суб'єктів, які повинні відповідати за позовом, у якості відповідачів, що є порушенням норм процесуального права, суд не вправі надавати правову оцінку обставинам справи щодо законності (незаконності) оспорюваного рішення Заставнівської міської ради та дійсності (недійсності) відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також встановлювати обґрунтованість заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що не може бути вирішено спір по суті вищезазначених позовних вимог, оскільки позов пред'явлено не до всіх осіб, які мають за ним відповідати.
Разом з тим, слід зазначити, що позивачка не позбавлена права на звернення до суду з позовом з правильно визначеним нею суб'єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу.
Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позову судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.3, ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 12, 13, 49-51, 141,ч.4 ст.206, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.07.2019
Суддя О.Пухарєва