26 червня 2019 року
м. Черкаси
Справа № 695/3295/18 Провадження № 22-ц/793/956/19
Категорія: 312000000
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:
головуючого: Василенко Л.І.
суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.
секретаря: Анкудінова О.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року (ухвалене в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Середи Л.В. о 17:00) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16 червня 2017 року між ним та ТОВ «Авто Просто» укладено договір №724011 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі (далі -Договір), предметом якого є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля. Договір укладений шляхом підписання самого Договору, Додатку №1 та Додатку № 2 до нього.
Додатком № 1 до Договору передбачено, що ОСОБА_1 сплачує плату за послуги, пов'язані зі вступом до Системи в сумі 6 438, 24 грн., які ОСОБА_1 сплатив 16 червня 2017 року. Через систему «АвтоТак» мав бути поставлений транспортний засіб ЗАЗ «Sens», поточна ціна автомобіля становить 178 840, 00 грн.
Виконуючи умови Договору позивач сплатив суму коштів у розмірі 87 438, 24 грн.
Позивач стверджує, що вказаний Договір порушує норми чинного законодавства, а також умови Договору порушують його права, як споживача. Учасник цього Договору зобов'язаний сплатити вступний внесок, плату за послуги, яка визначається у відсотках від поточної ціни автомобіля, щомісячні повні внески, за рахунок яких відповідач оплачує автомобіль та формує фонд для повернення коштів, що разом становлять повні внески, частиною з яких є щомісячний внесок в оплату послуг відповідачу. Відповідач гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених Договором.
Зазначив, що при укладенні спірного Договору він отримав від відповідача нечітку, неправдиву інформацію стосовно умов Договору, порядку його виконання, тоді як за умови належного роз'яснення йому всіх умов та наслідків, він не погодився б на укладення цього Договору, оскільки його умови є несправедливими стосовно нього, всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду як споживача.
Позивач наполягає, що Договір, який укладений між сторонами здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману та в умовах Договору діє пірамідальна схема під назвою «система придбання в групах АвтоТак».
Враховуючи, що зміст Договору є складним для сприйняття і розуміння правової природи правочину, прав та обов'язків сторін, спрямований на використання відповідачем нечесної підприємницької практики, його укладено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, Договором порушено його права, просить суд визнати недійсним з моменту кладення Договір № 724011 від 16 червня 2017 року про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто», стягнути з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 87 438, 24 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач погодився з умовами Договору, підписавши його та вчиняючи дії на його виконання, зокрема сплачуючи відповідні внески, під час укладення вказаного Договору позивач отримав його примірник та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто», крім того, позивач не скористався наданим йому правом розірвання оспорюваного Договору.
Факт порушення прав позивача з боку відповідача не знайшов свого підтвердження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 21 травня 2019 року, ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржуване рішення не відповідає нормам чинного законодавства, ухвалене за неправильного застосування судом норм матеріального права та без врахування істотних обставин справи, просив суд скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що в умовах Договору наявне відображення дії пірамідальної схеми під назвою «система придбання в групах «АвтоТак», в діяльності ТОВ «Авто Просто» наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману.
Зазначає, що оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на закупівлю товару, відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених за умов діяльності системи АвтоТак, таким чином Договір порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації системи «АвтоТак» є такою, що вводить споживача в оману.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивача, що при укладенні оспорюваного Договору та додатків до нього, позивач не отримав чіткої та правдивої інформації про те, що поняття «поточна ціна автомобіля», яке застосовується в Додатку №1 оспорюваного Договору, не є визначеною в Договорі ціною автомобіля, а є критерієм для розрахунку розміру складових поточних внесків.
Крім того, посилається на ті ж підстави, що наведені в позовній заяві.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 червня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 26 червня 2019 року на 09:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
Фактичні обставини справи
16 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» укладено договір № 724011 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, предметом якого є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля.
Договір укладено шляхом його підписання сторонами та підписання Додатку № 1 та Додатку № 2, які є невід'ємними його частинами (а.с. 6 - 16).
Згідно до ст. 3 Договору, яка визначає права учасника групи, учасник групи має право, зокрема, право достроково розірвати Договір, право односторонньо відмовитись від Договору протягом 14 календарних днів з дати його укладання
Статтею 19 Договору визначено, що підписання Договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору та додатків до нього. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника TOB «Авто Просто», уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї, що засвідчив своїм підписом (а.с. 14).
Додатком № 1 до вищевказаного договору передбачено, що позивач сплачує плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи в сумі 6 438, 24 грн., а транспортним засобом, який має бути поставлений через систему «АвтоТак» є ЗАЗ «Sens». Поточна ціна автомобіля становить 178 840 грн. (а.с. 15).
Згідно з умовами Додатку № 2 до Договору ОСОБА_1 , як учасника, зобов'язано протягом строку дії Договору належним чином та у встановлений Договором строк виконати усі зобов'язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою Товариства, учасник має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового внеску (а.с. 16).
Виконуючи умови Договору, позивач, сплатив суму коштів у розмірі 87 438, 24 грн., що стверджується копіями квитанцій та сторонами не заперечується (а.с. 18 - 33).
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду Черкаської області
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, яка регламентує свободу договору, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 3 та 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно до статті 19 Договору підписання останнього та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї.
Позивач погодився з умовами угоди, підписавши її та вчиняючи дії на її виконання.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень, зазначених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Із відзиву на позовну заяву вбачається, що ТОВ «Авто Просто» відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року № 40, було зареєстровано у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг (а.с. 40 - 46).
Спірний Договір було укладено 16 червня 2017 року (а.с. 6 - 14).
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1 , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах») (далі - Ліцензійні умови).
Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.
Аналіз Ліцензійних умов свідчить, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.
Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
Посилання позивача на те, що Договір укладений з використанням нечесної підприємницької діяльності, що вводить споживача в оману, а його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, адже в Договорі відсутні терміни отримання автомобіля та не визначено строк дії договору є помилковими з огляду на таке.
Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 8 червня 2016 року у справі № 6-330цс16 та узгоджується з висновком, що викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.
Щодо наявності ознак нечесної підприємницької практики, яка спрямована на утворення, експлуатацію, сприяння розвитку «пірамідальних схем».
Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що діяльність ТОВ «Авто Просто» за системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» не може бути визначена як функціонування «пірамідальної схеми», оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачем - учасником схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним з них, за умов виконання своїх зобов'язань.
Крім того, у системі придбання автомобілів у групах «АвтоТак», ТОВ «Авто Просто» здійснює лише адміністрування фінансових коштів, що, як зазначалось підпадає під поняття «фінансова послуга» в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».
Доводи позивача, що спірний Договір не містить строків або термінів отримання Учасником автомобіля є безпідставними, оскільки статтею 8 Розділу ІІ Договору від 16 червня 2017 року передбачена процедура отримання автомобіля Учасником, надання гарантій виконання зобов'язань за договором отримувачем товару.
Пунктом 12.2.4 ст. 12 Розділу ІІ Договору передбачено, що після виконання Учасником усіх зобов'язань за Договором, ТОВ «Авто Просто» надсилає на адресу Учасника повідомлення про припинення Договору про адміністрування.
ОСОБА_1 після ознайомлення з умовами Договору, протягом 14 днів з дня його підписання не звертався до ТОВ «Авто Просто» з вимогою про його розірвання та погодився із запропонованими умовами. Більш того, на виконання умов зазначеного Договору, позивач сплачував кошти, що передбачено його умовами, таким чином визнав умови Договору.
Доводи ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі, про те, що він не знав достовірно ні остаточної ціни автомобіля, ні конкретної марки та кольору автомобіля, який він отримає є безпідставними, оскільки предметом Договору, укладеного між сторонами є не купівля-продаж автомобіля, а надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «АвтоТак».
Стаття 2 ЦПК України, передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (ст. 55 КУ).
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
З огляду на вище викладене, не вбачається наявність істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін Договору № 724011 від 16 червня 2017 року, оскільки умови Договору визначені з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивач мав можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 5 Розділу І Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором (а.с. 8).
Враховуючи зазначене, підстави для визнання недійсним спірного Договору відсутні, оскільки на момент його укладення позивач був ознайомлений з умовами Договору, засвідчив своїм підписом згоду на його умови, а умови Договору не суперечать чинному законодавству України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми цивільного права щодо поняття розірвання договору та визнання його недійсним є безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні проаналізовані умови спірного Договору, які, зокрема, містять і порядок його розірвання та констатовано те, що позивач даним правом не скористався. Разом з тим, при вирішенні спору суд керувався нормами матеріального права які регулюють недійсність правочину, а саме ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 77 - 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання укладеного сторонами Договору недійсним та стягнення сплачених грошових коштів.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд, перевіривши наявні матеріали справи, доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 1 липня 2019 року.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: В.О. Єльцов
О.В. Карпенко