Справа № 404/3048/18
Номер провадження 2/404/2336/18
18 червня 2019 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючої судді - Панфілової А.В.
при секретарі - Проскурні О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем,-
Позивач звернулася з позовом до відповідачів про визнання неправомірною відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у підписанні акту погодження меж земельної ділянки та визнання її права на приватизацію без підпису акту погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову зазначено, що в 2015 році отримала в спадок домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
В 2016 році звернулася до Кіровоградської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки. Заява була подана у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
Кіровоградська міська надала відповідний дозвіл. Після чого Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 виготовив документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.
Серед документів, які було необхідно подати на приватизацію, був акт про погодження меж земельної ділянки. У зв'язку із цим звернулася до сусідів -власників суміжних ділянок для підписання відповідного акту: ОСОБА_2 власника суміжної земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 власника суміжної земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , власника суміжної земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 які безпідставно відмовилися підписувати вказаний вище акт погодження меж.
Стверджується, що статтею 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Супереч цьому без будь-яких на це законних підстав та пояснень відповідачі відмовили у підписанні акту погодженні меж земельної ділянки.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом, а тому просить задовольнити позов повністю.
Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву (а. с. 26-27) з посиланням, що земельну ділянку, яку має намір приватизувати позивач не може бути передана їй, так як у зв'язку із наявним спором щодо межі, позивач не надаючи технічної документації, намагається до складу земельної ділянки, яку буде приватизувати, включити частину земельної ділянки яка є суміжною та на даний час вже приватизована витяг № НВ-3504507692017 від 26.06.2017 року, що призведе до порушення прав інших осіб, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
До судового засідання відповідач ОСОБА_4 надав відзив на позовну заяву (а. с. 31-33) з посиланням , що позивачем було запропоновано надати письмову згоду на узгодження меж, для подальшої приватизації позивачем земельної ділянки, якою вона користується, позивач звинувачує у порушенні меж, встановлених, згідно Технічного паспорту на жилий дім індивідуального жилого фонду першого власника ОСОБА_7 Миколайовича від 22 вересня 1986 року, та згідно технічного паспорту на жилий дім індивідуального жилого фонду другого власника ОСОБА_8 від 20 жовтня 1998 року. На обох планах земельних ділянок, місця дотику спільних меж з позивачем виділено жирною лінією ( три бетонні стовпи, стіна мого погребу та стіна сараю позивача), що відповідає фактичним межам на сьогоднішній день.
У 2016 році за ініціативою позивача, на місце його домоволодіння, виїжджала комісія міської ради, за висновками якої, порушення меж не встановлено.
20 червня 2018 року з метою виготовлення технічної документації для приватизації своєї земельної ділянки звернувся до того ж самого фахівця, який розробляв технічну документацію по приватизації позивачеві -ФОП ОСОБА_6
Підписання акту погодження земельної ділянки не є обов'язком, а тому визнання неправомірною відмови у його підписанні є неналежним способом захисту, тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала повністю.
Судом встановлено наступні факти.
ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину (а. с. 118-119).
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають у спільній власності земельну ділянку по АДРЕСА_8 згідно рішеня міської ради м. Кропивницького від 19.12.17 року № 1312 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2018 року ( а.с. 85,86).
ОСОБА_4 та ОСОБА_9 мають у спільній власності земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивачем надано технічні паспорти на жилий дім індивідуального жилого фонду першого власника ОСОБА_7 від 22 вересня 1986 року, та на жилий дім індивідуального жилого фонду другого власника ОСОБА_8 від 20 жовтня 1998 року (а. с. 34-38).
У відповідності до ч.3 ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Статтею 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства.
Статтею 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Відповідно до ч.1 п. г ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно з ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах її повноважень.
Відповідно до ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідності до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статтях 186, 186-1 ЗК України Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.
Таким чином, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок, а не моїм обов'язком.
При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами».
Вказане підтверджується Постановою Верховного суду України від 28 березня 2018 року по справі № 681/1039/15-ц.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Позов подано лише до співвласників ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ), та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ). При цьому , зазначено , що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , що повністю не відповідає дійсним обставинам справи. Прізвище відповідача ОСОБА_3 вказано як ОСОБА_3 .
Не залучено інших співвласників ОСОБА_9 та реальних власників третьої земельної ділянки з яким межує участок земельної ділянки , що знаходиться у користуванні позивача .
Крім того, судом встановлено, що відповідачі не визнаючи позов зазначали про невідповідності , які мають місце у технічній документації , яку просила підписати позивач. Дані обставини знайшли своє підтвердженні в суді, так технічна документація має невідповідності в зазначенні нумерації домоволодінь , що межують з домоволодінням позивача, вказано АДРЕСА_2 ,замість АДРЕСА_8 ; вказано про реальний розмір земельної ділянки , якою користується позивач - 0,0417 га ( а.с. 111), а схема земельної ділянки в додатку 1 до акту приймання - передачі межових знаків із зазначенням земельної ділянки - 0,0432га.
За вказаних обставин , технічна документація є складеною неналежним чином .
Судом запропоновано позивачу провести відповідну судову експертизу , щодо визначення реальної площі земельної ділянки , від проведення якої позивач відмовилась.
В останньому засіданні позивач наполягала на визначенні їй меж земельної ділянки згідно технічних паспортів на жилий дім індивідуального жилого фонду першого власника ОСОБА_7 від 22 вересня 1986 року, та на жилий дім індивідуального жилого фонду другого власника ОСОБА_8 від 20 жовтня 1998 року (а. с. 34-38), що не є предметом розгляду справи в суді та не могла визначитись чи підтримує позов в межах позовних вимог, тому судом було прийнято рішення згідно ст.13 ЦПК України, в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Оскільки підписання акту погодження земельної ділянки не є обов'язком відповідачів, технічна документація містить невідповідності , коло відповідачів позивачем визначено неправильно, визнання неправомірною їх відмови у його підписанні є неналежним способом захисту, позов є необґрунтованим та без підставним і задоволенню не підлягає.
Згідно ст.ст.134,142 ЦПК України суд вирішує судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.96, 116,152 ЗК УкраїниУкраїни, ст. ст. 134-142, 265,268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН- НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ІПН- не встановлено), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , ІПН- не встановлено), та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ІПН- НОМЕР_3 ) про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем, відмовити повністю.
Судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .
Повний текст рішення виготовлено 01.07.19 року.
Суддя Кіровського А. В. Панфілова
районного суду
м.Кіровограда