Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/687/19 Провадження № 3/376/159/2019
"09" квітня 2019 р. Суддя Сквирського районного суду Київської області Віговський С.І., при секретарі Кропивлянській С.М., за участю прокурора Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Лапчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира матеріали адміністративної справи, які надійшли з Київського обласного управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1726, Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.04.2017 № 245 о/с старшого сержанта ОСОБА_1 призначено старшим інспектором-черговим Ізолятора тимчасового тримання № 8 Головного управління Національної поліції в Київській області.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 31.05.2017 № 396 о/с ОСОБА_1 присвоєне чергове звання «молодший лейтенант поліції».
Статтею 1 Закону № 1700-VІІ визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, поліцейські є суб'єктами на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 1 Закону № 1700-VІІ, суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
ОСОБА_1 прийнято Присягу працівника Національної поліції України, таким чином, молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 є суб'єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт декларування ОСОБА_1 , 24 березня 2017 року подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.10.2017 № 673 о/с, молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), старшого інспектора-чергового Ізолятора тимчасового тримання № 8 Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 з 17.10.2017 року.
17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 особисто отримав трудову книжку, про що свідчить розписка в особовій справі. Саме з цього часу у відповідності до підпункту 2 пункту 5 розділу II рішення Національного агентство з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність.
З моменту звільнення (припинення діяльності) ОСОБА_1 був зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, за період з 01.01.2017 року по 17.10.2017 року, не пізніше наступного дня після звільнення, тобто до 23:59:59 год. 18 жовтня 2017 року.
Проте установлено, що суб'єкт декларування ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, лише 14 лютого 2019 року.
Згідно з інформацією ДП «УСС», що здійснює технічну підтримку функціонування Реєстру, обмежень у доступі до ресурсів порталу Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у період з 17.10.2017 року по 18.10.2017 року не було.
Таким чином, у ОСОБА_1 була технічна можливість своєчасно подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , будучи, згідно з підпунктом «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1700-VІІ, суб'єктом на якогопоширюється дія цього Закону, та, згідно з абзацом 14 частини 1 статті 1 цьогож Закону, суб'єктом декларування, 17.10.2017 року звільнившись з органів поліції(припинивши діяльність), безвідповідально поставився до виконання своїхобов'язків, як суб'єкта декларування, щодо своєчасного подання деклараціїособи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевогосамоврядування, не пізніше наступного дня після звільнення, вчасно її не подав,та з часом усвідомивши протиправність своєї бездіяльності, з метоюприпинення порушення вимог Закону, несвоєчасно без поважних на те причин,лише 14.02.2017 року умисно подав декларацію особи, уповноваженої на виконанняфункцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, заперіод з 01.01.2017 року по 17.10.2017 року, яку зобов'язаний був подати до 23:59:59 год 18.10.2017 року, чим порушив вимоги частини 2 статті 45 Закону України «Прозапобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VІІ та підпункту 2пункту 5 розділу II рішення Національного агентство з питань запобіганнякорупції № 3 від 10.06.2016 (із змінами та доповненнями), тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією,відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 1726 КУпАП.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Приписами частини 2 статті 45 Закону №1700-УІІ визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Підпунктом 2 пункту 5 розділу II рішення Національного агентство з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за №959/29089) - декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення.
Крім цього, згідно листа НАЗК від 02.03.2017 року № 93-05/4886/17, дата публікації документів, вказана у публічній частині інформаційно -телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» співпадає з фактичною датою подання суб'єктами декларування документів до Реєстру.
06.09.2016 року Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 19 було затверджено “Порядок перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій”. В п.2 даного порядку зазначено, що припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є день видачі трудової книжки суб'єкту декларування, із зазначення підстав такого припинення.
Таким чином, ОСОБА_1 , являючись суб'єктом декларування, не вперше подаючи декларацію та, відповідно, будучи ознайомленим з вимогами Закону № 1700-VІІ, усвідомлюючи відповідальність та можливі наслідки порушення ним встановлених Законом термінів подання декларації, подав зазначену декларацію несвоєчасно, без поважних причин.
Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП виходячи з наступного.
Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов'язаним із корупцією правопорушенням.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків, як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.
Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.
Таким чином, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом статті 6 Конституції України).
Будучи належно повідомленим про місце та час судового розгляду, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будь-яких заперечень чи клопотань до суду не подав.
Виходячи з вищевказаного та оцінюючи зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена та в його діях наявний склад зазначеного корупційного правопорушення.
Обставин, що виключають провадження у справі не встановлено.
Строк накладення адміністративного стягнення, на момент розгляду справи, згідно ч. 3 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення не закінчився.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника судом не встановлено.
Обставин що обтяжують відповідальність правопорушника відповідно до ст. 35 КУпАП не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та ступінь вини порушника, його майновий стан, суд вважає накласти на ОСОБА_1 стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п. 5 ст. 283 КУпАП, суд вважає стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
На підставі вищевказаного, керуючись ч. 1 ст. 1726, ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 1, 3, 45 Закону України «Про запобігання корупції», суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області.
Суддя С. І. Віговський