Дата документу 25.06.2019
ЄУ № 420/1079/19
Провадження №2-о/420/263/19
25 червня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участю секретаря судового засідання Стєніної А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,
Заявник звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Боково-Хрустальне (м. Вахрушеве) м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, помер її батько ОСОБА_2 . Звернувшись до Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області з заявою про державну реєстрацію смерті, заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки надані документи, а саме - лікарське свідоцтво про смерть видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідають встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 в судовому порядку для заявника має юридичне значення, оскільки відповідне рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для одержання свідоцтва про смерть згідно чинного законодавства України і подальшого здійснення нею спадкових та інших майнових прав.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 25 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження на 25 червня 2019 року.
Заявник в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі.
Представник заінтересованої особи Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 січня 1968 року ЗАГС Вахрушівської міськради Ворошиловградської області, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00023213413 сформованим 25.06.2019 р. Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управлення юстиції у Луганській області, свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 виданим відділом ЗАГСу м. Красний Луч, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 виданим 20 жовтня 1997 року Вахрушівською м/р м. Красний Луч.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Боково-Хрустальне (Вахрушеве) м. Красний Луч Луганської області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Боково-Хрустальне м. Хрустальний Луганської області, причина смерті хронічна серцева недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз, про що надане лікарське свідоцтво про смерть № 40 від 30.06.2017р., видане медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території.
Відповідно до відмови Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 24.06.2019 за вих. №974/18.7.-70 заявнику відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки наданий документ - лікарське свідоцтво про смерть видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.
Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
У зв'язку з чим, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.4,12-13,81,141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Боково-Хрустальне (Вахрушеве ) , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Боково-Хрустальне (Вахрушеве), м.Хрустальний, Луганська область, Україна, причина смерті - хронічна серцева недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 26.12.2000 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21758103, знаходиться за адресою: 92303, Луганська область, смт. Новопсков, вул. Українська, б.51.
Допустити рішення до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Новопсковського районного суду
Луганської області А.В. Чалий