Справа № 346/6347/18
Провадження № 2/346/660/19
01 липня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі:головуючого - судді Веселова В.М.,
секретаря - Максим'юк М.А.,
позивачки - ОСОБА_1
представника відповідача - Трачук І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг міста Коломиї про визнання незаконними та скасування наказів про позбавлення премії, -
позивачка звернулася в суд з даним позовом, в якому зазначила, що наказом № 49-к від 03 травня 2017 року вона була прийнята на посаду завідувача відділення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг міста Коломиї в порядку переведення з управління праці та соціального захисту населення міської ради з 04 травня 2017 року. Наказом № 77-к від 18 вересня 2018 року її було позбавлено місячної премії «за неналежне виконання трудового розпорядку». Наказом № 88-к від 26 жовтня 2018 року її було позбавлено місячної премії «за відмову від виконання усного розпорядження безпосереднього керівника».
Оскільки в Єдиному центрі надання реабілітаційних та соціальних послуг міста Коломиї комісія по трудових спорах не обирається, то спір відповідно до п.1 ч.1 статті 232 КЗпП України підлягає розгляду безпосередньо у Коломийському міськрайонному суді.
Зазначає, що Порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій працівникам Єдиного центру встановлено Положенням про преміювання працівників Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг міста Коломиї.
Відповідно до п. 12 Положення про преміювання керівник, за погодженням з радою трудового колективу, може частково або повністю позбавити працівника премії «за невиконання або неналежне виконання обов'язків, погіршення якості роботи, порушення трудової дисципліни, прогули, наявність скарг». Тобто, цим Положенням визначено порядок та виробничі упущення і інша провини, за які працівники Центру повністю або частково можуть бути позбавлені премії.
Відповідачем було порушено порядок позбавлення премії: керівник Єдиного центру всупереч Положенню про преміювання прийняв рішення про позбавлення її премій одноособово, без погодження з Радою трудового колективу. Вважає, що вона не допустила ні порушення трудової дисципліни, ні виробничих упущень, які слугували б підставою позбавлення премії.
Порушення трудової дисципліни - це невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає, що жодних обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором вона не порушувала. В наказі № 77-к від 18 вересня 2018 року зазначено, що позбавлена премії за неналежне виконання трудового розпорядку відповідно до п.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку та п. 12 Положення про преміювання. Згідно акту, з яким її ознайомили, вона порушила трудову дисципліну тим, що «запізнилася на роботу на 6 хвилин».
З приводу спізнення нею надано письмові пояснення, про те, що в цей час вона виконувала свої трудові обов'язки, а саме: подавала акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 у відділ соціальної роботи Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради. Даний акт був складений 13.09.2018 року, і його слід було подати терміново Тому, з метою оптимізації використання робочого часу, вона по дорозі на роботу зайшла у відділ соціальної роботи Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради та подала акт. Дану обставину можуть підтвердити працівники відділу соціальної роботи Департаменту. Коли прийшла в приміщення центру, то було 8 год. 04 хв., однак адміністрація не бажала чути її пояснень про виконання трудових обов'язків і склала акт про спізнення на роботу. За таких обставин вважає, що правил трудового розпорядку не порушувала.
Що стосується відмови виконати усне розпорядження безпосереднього керівника, зазначила, що дійсно відмовилася виконувати розпорядження керівника, оскільки воно було незаконним. Керівник Єдиного ЦНРСП міста Коломиї вимагала від неї негайно видати наказ про взяття під соціальний супровід сім'ї ОСОБА_3 . Однак, після здійснення обстеження матеріально-побутових умов даної сім'ї працівниками відділення встановлено відсутність таких підстав. Зокрема, підставою для взяття сім'ї під супровід є здійснення оцінки потреб сім'ї та дітей. Здійснити таку оцінку не вдалося, так як на момент обстеження діти були відсутні, крім того на той час не поступило повідомлення на дану сім'ю, яке б слугувало підставою для здійснення оцінки потреб.
Проте її пояснень про відсутність станом на 26 жовтня 2018 року таких підстав для керівник Єдиного ЦНРСП міста Коломиї слухати не захотіла і дала вказівку бухгалтеру зняти з неї премію та видала наказ про позбавлення премії за жовтень 2018 року. З наказом її було ознайомлено 19 листопада 2018 року. Вважає, що за жовтень її позбавлено премії за невиконання незаконної вказівки керівника.
Крім того, незаконну вимогу керівник висловила 26 жовтня 2018 року перед обідом. В результаті чого вона перехвилювалася і їй стало погано. Співробітники, які повернулися з обіду, викликали їй швидку допомогу, працівники якої виявили гіпертонічний криз та надали їй медичну допомогу. З 29 жовтня по 19 листопада 2018 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні Коломийської ЦРЛ.
Незаконно позбавивши її місячної премії адміністрація Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг м. Коломиї погіршила умови праці встановлені законодавством, оскільки вона втратила премію за вересень 2018 року в розмірі 2400 грн., а за жовтень - 3000 грн. Просить визнати незаконним та скасувати накази відповідача № 77-к від 18 вересня 2018 року та № 88-к від 26 жовтня 2018 року про позбавлення її премій, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила в повному обсязі,вказала,що преміювання в установі залежить від результату роботи установи в цілому і кожного працівника зокрема. Вказує,що позивачка системно і постійно не виконувала покладених на неї обов'язків, запізнювалась на роботу,не виконувала її вказівок, відповідно вона як керівник зобов'язана була застосувати до неї відповідні міри. Так, 14.09.2018 року позивачка не з'явилась на робочу нараду,хоча була на робочому місці,а в подальшому 18.09.2018 року,коли позивачка спізнилась на роботу,що і було зафіксовано відповідним актом,видала відповідний наказ про позбавлення її премії. Так само, позивачка не виконала її розпорядження щодо своєчасного взяття під соціальний супровід родини Безусової,яка цього потребувала,відповідно також видала наказ про позбавлення її премії. Вважає,що вона як призначений керівник установи має право накладати стягнення в межах чинного законодавства за дисциплінарні проступки на працівників установи. За таких обставин вважає,що видані накази відповідають чинному КЗпП, просить в позовних вимогах відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка наказом № 49-к від 03.05.2017 року була прийнята на посаду завідувача відділення соціальної роботи з сім'ями,дітьми тa молоддю Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг міста Коломиї в порядку переведення з управління праці та соціального захисту населення міської ради з 04.05.2017 року
Наказом №77-к від 18 вересня 2018 року позивачку було позбавлено місячної премії за неналежне виконання трудового розпорядку дня.
Як вбачається з представлених документів та пояснень самої позивачки, вона дійсно 17 вересня 2018 року запізнилась на роботу, що підтвердила в судовому засіданні. Так, в своїх письмових поясненнях вона зазначила,що в «цей час виконувала свої трудові обов'язки, а саме подавала акт обстеження матеріально-побутових умов по гр. ОСОБА_2 » у відділ соціальної роботи Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради,тобто запізнення мало місце, але в зв'язку з виконанням нею основної роботи. На пропозицію суду представити докази того,що запізнення на роботу було пов'язане з безпосереднім виконанням нею своїх обов'язків,свідків,тощо, позивачка таких доказів не надала.
За таких обставин, суд вважає, що документи позивачка мала можливість надати у відповідний Департамент в робочий час, прибувши спочатку на роботу, а потім занісши відповідні документи, або ,попередивши попередньо свого безпосереднього керівника про факт запізнення на роботу в зв'язку з необхідністю занесення документів до відповідального працівника Департаменту. За таких обставин суд вважає, шо позивачка порушила правила трудового розпорядку, які встановлені в установі. Більше того, позивачка не змогла надати суду жодних переконливих доказів того, що вона виконувала свої функціональні обов'язки,як вона стверджувала в суді.
Наказом № 88-к від 26 жовтня 2018 року позивачку було позбавлено місячної премії «за відмову від виконання усного розпорядження безпосереднього керівника.
Так, в своїй позовній заяві та в поясненнях позивачка підтверджує,що вона відмовилась виконати усне розпорядження безпосередньою керівника, оскільки воно було незаконним,оскільки керівник вимагала від неї негайного написання наказу про взяття па соціальний супровід сім'ї ОСОБА_3 . Однак, після здійснення обстеження матеріально-побутових умов даної сім'ї працівниками відділення було встановлено, що підстав вважати сім'ю ОСОБА_3 такою що перебувала в складних життєвих обставинах були відсутні. На той момент здійснити оцінку потреб дітей не вдалося, оскільки на момент обстеження діти були відсутні.
Однак, як вбачається з оглянутих документів в судовому засіданні, сім'я ОСОБА_3 була визнана такою,що перебувала в складних життєвих обставинах і дану роботу було виконано іншим працівником.
У відповідності до Положення про Єдиний центр надання реабілітаційних та соціальних послуг м.Коломиї, основними завданнями центру є виявлення осіб з числа жителів територіальної громади м.Коломиї та жителів приєднаних сільських територіальних громад, їх індивідуальних потреб у наданні соціальних та реабілітаційних послуг. Центр очолює директор, який організовує роботу центру, координує діяльність структурних підрозділів центру, діє від імені центру та представляє його інтереси, призначає в установленому порядку та звільняє з роботи працівників центру, застосовує заходи заохочення та дисциплінарні стягнення.
У відповідності до ст.30 КЗпП працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
У відповідності до 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно із ст.98 КЗпП оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно ст. 147 КЗпП За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У відповідності до п.12 Положення про преміювання керівник, за погодженням з радою трудового колективу, може частково або повністю позбавити працівника премії «за невиконання або неналежне виконання обов'язків, погіршення якості роботи, порушення трудової дисципліни, прогули, наявність скарг». Тобто, цим Положенням визначено порядок та виробничі упущення і інші провини, за які працівники Центру повністю або частково можуть бути позбавлені премії.
Пункт 22 Пленуму Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» визнає дисциплінарними стягненням звільнення з підстав передбачених пп.3,4,7 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП. Інші види стягнень можуть встановлюватись виключно тільки законами, що прямо випливає з п.22 частини першої ст.92 Конституції України норми якої є нормами прямої дії. Даний пункт не допускає визначення іншими нормативними актами, крім законів, діянь, які є дисциплінарними порушеннями та відповідальності за їх вчинення.
Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Водночас наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення. Якщо при виборі заходів дисциплінарного стягнення враховуються наслідки порушення, власник повинен бути готовим до того, щоб довести при розгляді трудового спору наявність шкідливих наслідків та їх причинний зв'язок з допущеним працівником порушенням.
Так, порушення трудової дисципліни визначається п.24 Типових правил, як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
У відповідності до наказу № 77-к від 18 вересня 2018 року позивачку було позбавлено премії за запізнення на роботу, при чому представник відповідача стверджує, що такі спізнення були систематичними, однак доказів систематичності порушення трудового розпорядку позивачкою, представник відповідача не надала. Однак, суд бере до уваги той факт, що якщо позивачка запізнилась на роботу в зв'язку з виконанням нею своїх функціональних обов'язків, то вона була б зобов'язана хоча б поставити до відома свого безпосереднього керівника, яким є відповідачка.
Що стосується наказу № 88-к від 26 жовтня 2018 року , то в даному випадку, позивачку було позбавлено премії за виконання покладених на неї обов'язків, оскільки розпорядження керівника є обов'язковими для виконання усіма працівниками установи. При чому в своїй позовній заяві позивачка визнає, що не виконувала розпорядження керівника,оскільки вважала, що взяття родини ОСОБА_4 під опіку є незаконним. Однак,для того щоб робити висновки про законність чи незаконність розпоряджень керівника,слід провести певну роботу, яку позивачка не провела з невідомих причин,що пітверджує свідому винність її дій.
У відповідності до ст.ст.76-84 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Суд бере до уваги той факт, що на всі факти, на які посилається в позовних вимогах позивачка, вона не надала суду належних, допустимих і достатніх доказів того, що вона запізнилась на роботу з поважної причини, а саме відносила документи в інший департамент. Так само позивачка не надала суду переконливих доказів того, що вона не виконала усне розпорядження керівника з причин, які б заслуговували уваги, враховуючи те, що її роботу було в подальшому виконано іншою особою.
Суд вважає в даному випадку накладення стягнення законним,оскільки позивачка в першому випадку запізнилась на роботу,не надавши суду доказів поважності такого запізнення,по другому випадку- не виконала своєчасно розпорядження керівника, самостійно давала оцінку такому розпорядженню, без погодження з керівником, що є неприпустимо, оскільки може призвести до некерованості роботи як самого працівника так і роботи установи в цілому.
Суд вважає, що у відповідності до представленого контракту, який укладено між Коломийським міським головою та керівником Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг від 22.11.2018 року (а.с.48),відповідачці, як керівнику установи, надано безпосереднє право накладати на працівників стягнення у відповідності до законодавства.
Щодо твердження позивачки про те,що чинне положення про преміювання вимагає погодження ради колективу (п.12 ,а.с.18 Положення), то суд зазначає, що інші види стягнень можуть встановлюватись виключно тільки законами, що прямо випливає з п.22 частини першої ст.92 Конституції України норми якої є нормами прямої дії. Даний пункт не допускає визначення іншими нормативними актами, крім законів, діянь, які є дисциплінарними порушеннями та відповідальності за їх вчинення.
Суд зазначає,що керівник підприємства мала право оголосити догану позивачці у відповідності до ст.147 КЗпП, однак позбавила її премії, що ,на думку суду, є меншим покаранням за допущені дисциплінарні порушення.
У абзаці 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення" судам роз'яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Встановлене судом підтверджується, копією паспорта та ідентифікаційного коду та іншими перевіреними матеріалами справи.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.30,97,98,147 КЗпП керуючись ст.ст. 76-84, 247ч.1,263,264,265,268,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг міста Коломиї про визнання незаконними та скасування наказів про позбавлення премії- відмовити за недоведеністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 1 липня 2019 року
Суддя Веселов В. М.