Справа № 344/8794/19
Провадження № 2/344/3130/19
19 червня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з Стефанець Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 125 000 грн., 3% річних за період з 01.08.2016 року по 16.05.2019 року в розмірі 10458 грн. 90 коп.,-
ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач») про стягнення боргу за договором позики в розмірі 125 000 грн., 3% річних за період з 01.08.2016 року по 16.05.2019 року в розмірі 10458 грн. 90 коп. .
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
01.02.2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 180 000 грн., про що Відповідач дав відповідну розписку, оригінал якої долучено до позову.
Відповідно до розписки від 01.02.2016 року Відповідач зобов"язувався повернути отриману суму коштів до 01.08.2016 року.
В силу ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договору позики Відповідачем надано Позивачу письмову розписку від 01 лютого 2016 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до змісту Розписки від 01 лютого 2016 року Відповідач зобов'язувався повернути кошти своєму кредитору до 01 серпня 2018 року після підписання даної розписки.
10.05.2016 року Відповідач віддав Позивачу 55 000 грн., про що міститься відповідний запис позивача в розписці.
Однак до даного часу Відповідач не повернув кошти в сумі 125 000 гривень.
Доказів, які б спростовували вищевказані обставини, Відповідачем суду надано не було, а Судом таких доказів не встановлено.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.
Як зазначено в позовній заяві, Відповідач не повернув Позивачу борг за розпискою в розмірі 125 000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника проценті від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно доч.1ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.
Відповідно доч.2ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно позовної заяви, Позивач просить стягнути також з Відповідача 3 % річних за період з 01.08.2016 року по 16.05.2019 року, що становить 10458 грн.90 коп. та понесені судові витрати в сумі - 1354 грн.59 коп..
Розрахунок 3% річних з прострочених сум : за період з 01.08.2016 року по 16.05.2019 року кількість днів прострочення становить - 1018 днів, а тому сума3 % річних становить: 12500 грн.?3% :365?1018= 10 458,90 грн..
Як зазначено в Постановах Верховного суду України щодо правової природи позики та доказів, які підтверджують факт його укладення, зокрема, в постанові ВСУ від 15.11.2015 року в справі №6-1967 цс 15, вказано, своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому Верховний суд вказав, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 02.07.2014 року в справі №6-79 цс 14, в якій Верховний суд зазначив, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеними та підлягає до виконання. Відповідно до розписки позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальника виконані в повному обсязі не були.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.
В ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму заборгованості за вказаним договором позики відповідачем суду не представлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесення судових витрат позивач надав квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1354 грн. 59 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 1046 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 125 000 грн., 3% річних за період з 01.08.2016 року по 16.05.2019 року в розмірі 10458 грн. 90 коп.,- задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 01.02.2016 в розмірі 125 000 грн., а також 3 % річних за період з 01.08.2016 року по 16.05.2019 року в розмірі 10 458,90 грн., а всього 135 458,90 ( сто тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень дев'яносто копійок).
3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 - судовий збір в розмірі 1354, 59 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Домбровська Г.В.