Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/5763/18
іменем України
01 липня 2019 року м. Коростень Житомирської області
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюка В.П., розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 279/5763/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями,-
встановив:
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями.
Позивачем ОСОБА_5 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_6
В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову, а також як на підставу для накладення арешту на вказане нерухоме майно, заявник зазначила, що відповідачем затягується розгляд цивільної справи; в квартирі АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_6 не проживає, а тому може відчужити її в будь-який момент на користь третіх осіб, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову в сукупності з матеріалами цивільної справи №279/5763/18, суд дійшов до висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Ознайомившись із заявою та доданими документами, суд вважає, що вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, зокрема щодо співмірності ціни позову із вартістю, на який позивач просить накласти арешт. Так, з досліджених матеріалів справи вбачається, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 130325 грн, а ціну позову позивачем визначено в 45861 гривень, що є неспівмірним. Крім того, суд вважає, необґрунтоване посилання заявника на такі обставини для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, як неявки відповідача в судові засідання, що призводить до затягування розгляду цивільної справи, а також непроживання у вказаній квартирі відповідача.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає поважності причин застосування заходів забезпечення позову на які посилається заявник.
Враховуючи те, що позивачем в клопотанні про забезпечення позову не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Згідно з ч. 6 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149 -153 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 279/5763/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У відповідності до пп. 15.5) п.п.15 п. 1 розділу ХШ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Коростенського міськрайонного суду
Житомирської області В. П. Коренюк