Справа № 648/2062/18
Провадження № 2/648/69/19
18 червня 2019 року смт.Білозерка
Білозерський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Рибас А.В.,
при секретарі Кравченко В.Ю.,
з участю позивача (відповідача за зустрічним ОСОБА_1 ,
позовом)
відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,
представника відповідача (позивача за ОСОБА_3 ,
зустрічним позовом)
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білозерка Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову: орган опіки і піклування- служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, орган опіки і піклування- служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову- служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, -
26 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів. Позов мотивовано тим, що сторони мають спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 . Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04.06.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28.05.2013 року.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04.12.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, в задоволенні первісного позову відмовлено, задоволено зустрічній позов та місце проживання дитини визначено разом з матір'ю.
Посилаючись на те, що дитина з 07.08.2013 року увесь час проживає з батьком, яким створені усі належні умови для його проживання, фізичного та духовного розвитку дитини, не зважаючи на спроби матері 03.09.2013 року, 11.09.2013 року та 17.12.2013 року забрати дитину з приміщення школи, під час яких дитина категорично відмовлялася йти до матері, плакала, ховалась за вчителів, а мати створила конфлікту ситуацію, а також на те, що з того часу мати з дитиною не спілкується, участі в його житті не приймає, отримуючи аліменти на утримання дитини, будь-яких матеріальних витрат на його утримання не несе, за час проживання дитини з батьком відбулися позитивні зміни в загальному розвитку дитини, просив в інтересах дитини та з урахуванням її думки задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, змінивши місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 та визначити його подальше проживання з батьком, а також припинити стягнення аліментів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 року визначено головуючого суддю у вказаній цивільній справі ОСОБА_7
30.07.2018 року ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області відкрито провадження у цивільній справі №648/2062/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову: орган опіки і піклування - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, орган опіки і піклування - служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів, та призначено підготовче засідання на 21.08.2018 року.
15.08.2018 року ОСОБА_2 звернулася до Білозерського районного суду Херсонської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про відібрання неповнолітнього сина та повернення його за попереднім місцем проживання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що місце проживання дитини вже визначено з матір'ю- ОСОБА_2 на підставі рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04.12.2013 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах від 28.05.2014 року у цивільній справі №648/4297/13-ц, а також на обставини, вказані у вищевказаній ухвалі суду. Посилаючись на те, що з часу в ухвалення рішення суду у 2013 році дитина продовжує проживати з батьком, внаслідок чого має місце невиконання ОСОБА_1 рішення суду, останній добровільно повернути їй дитину не бажає, створював їй перешкоди у спілкуванні з дитиною та і після повернення її із зони АТО у 2017 році, продовжує створювати такі перешкоди, просила постановити судове рішення, яким відібрати малолітнього ОСОБА_5 у батька - ОСОБА_1 та повернути на виховання матері- ОСОБА_2
21.08.2018 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді, яку ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 18.09.2018 року задоволено та справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до ухвали суду від 24.09.2018 року цивільну справу №648/2062/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову: орган опіки і піклування - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, орган опіки і піклування - служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів, прийнято до провадження суддею ОСОБА_8 та призначено підготовче судове засідання на 08.11.2018 року.
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 29.11.2018 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 провадження у цивільній справі було зупинене на час перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою суду від 09.01.2019 року провадження у цивільній справі відновлено та призначено підготовче судове засідання на 07.02.2019 року.
Відповідно до ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 07.02.2019 року підготовче провадження у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи-орган опіки і піклування - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи-служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, закрито та справу призначено до судового розгляду.
Під час судового розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, зустрічні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, пояснюючі свою позицію тим, що обставини, якими обґрунтовувалось рішення суду при визначенні місця проживання дитини у 2013 році, суттєво змінилися, дитина виросла, змінилися її потреби та уподобання. Син ОСОБА_9 проживає разом з ним з 2013 року, за місцем проживання відвідує школу, має коло друзів, хобі та захоплення, які поділяє та підтримує батько, при цьому не бажає повертатися до матері і це його позиція, тому позивач, як батько не може примусити дитину силоміць виїхати до матері. При цьому, ОСОБА_1 заперечив, що створював будь-які перешкоди матері у спілкуванні з дитиною, зазначив, що остання намагалася забрати дитину із скандалом зі школи у 2013 році, з того часу не відвідувала ні за місцем проживання, ні у школі; його життям, станом здоров'я, успіхами у навчанні, інтересами та уподобаннями дитини не цікавилася не лише в нього, а й у вчителів; отримуючи до 2016 року аліменти на утримання дитини, яка продовжувала проживати з батьком, участі в утриманні дитини не приймала та витрачала отримані грошові кошти на власні потреби, через що позивач перестав сплачувати аліменти. Крім того, зазначив, що син був роздратований, пригнічений, відчував постійну тривогу за те, що його розлучать з батьком та повернуть до матері та лише проживши із батьком упродовж певного часу дитина заспокоїлася, покращився його психологічний та фізіологічний стан, син має усе необхідне, задоволений своїм життям та щасливий. Вказав, що звертаючись до суду із позовом, діяв виключно в інтересах дитини.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 вказала, що після того, як у 2013 році батько дитини ОСОБА_1 забрав хлопчика до себе, дитина змінила своє ставлення до неї та не захотіла повертатися. В грудні 2013 року судом було визначено місце проживання дитини з нею, після чого вона намагалася забрати дитину, зверталася до органів внутрішніх справ, проте рішення суду залишилося фактично не виконаним, ОСОБА_1 сина не повернув, тому вона відповідно до ст.162 СК України наполягає на відібранні дитини і задоволенні її зустрічних позовних вимог. При цьому пояснила суду, що не відвідувала дитину через те, що батько дитини міг спровокувати скандал та щоб не травмувати сина.
Представники органу опіки та піклування - служби у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області та служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради в судовому засіданні вважали доцільним змінити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_10 та визначити його місце проживання з батьком ОСОБА_1 , оскільки це найкраще відповідає інтересам дитини.
Заслухавши пояснення сторін, думку представників органів опіки та піклування ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , пояснення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які підтвердили факти та обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 , з'ясувавши думку самого неповнолітнього ОСОБА_10 у судовому засіданні, дослідивши надані сторонами письмові докази та оцінивши усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності у їх взаємозв'язку, суд дійшов переконання, що позовні вимог ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 2002 року, який розірвано рішенням Білозерського районного суд Херсонської області від 24.01.2013 року, та мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 25.05.2006 року Антонівською селищною радою Дніпровського району м.Херсона.
Після розірвання шлюбу дитина проживала з матір'ю ОСОБА_2 , та ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 16.07.2013 року за мировою угодою між сторонами визначено час побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_18 для спілкування. З серпня 2013 року після перебування ОСОБА_19 протягом двох тижнів у батька, останній дитину матері не повернув, посилаючись на небажання дитини проживати з матір'ю, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04.12.2013 року задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та визначено місце проживання неповнолітньої дитини разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Білозерського районного суду Херсонської області 04.06.2013 року з ОСОБА_1 стягнено на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 травня 2013 року.
З серпня 2013 року дитина ОСОБА_20 , за його бажанням проживає з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та повертатися до матері не бажає.
Спір щодо зміни раніше визначеного місця проживання неповнолітньої дитини виник у сторін у червні 2018 року, оскільки звернувшись до комісії з питань захисту прав дитини Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, батько дитини - ОСОБА_1 з урахуванням інтересів дитини просив змінити раніше визначене місце проживання неповнолітнього сина, мати- ОСОБА_2 наполягала на поверненні дитини на постійне місце проживання за адресою її проживання: АДРЕСА_2 . Добровільної спільної згоди щодо місця проживання неповнолітньої дитини сторони не досягли.
Відповідно до висновку Херсонської обласної громадської організації «Комітет захисту прав дітей» від 10.10.2014 року, дитина у 2013 році проживала з матір'ю та практично втекла до батька, була пригнічена тим, що мати постійно хоче забрати його у батька та що батьки постійно судяться, а також зафіксовано великий рівень страху та тривожності, мати запрошувалась у комітет та мала розмову з психологом про стан дитини та необхідність м'яко входити у стосунки з дитиною, спочатку будувати довіру до себе, натомість вибрала примусовий шлях взаємовідносин із сином. Згідно із висновком вищевказаної громадської організації від 20.12.2017 року за два роки проживання з батьком стан дитини стабілізувався, він відчуває себе захищеним, стабільним, в школі користується авторитетом та повагою, стрес викликає тільки страх, що мати його забере, але він має надію, що йому дозволять в суді сказати свою думку, бо йому вже 11 років і хлопчик може себе захистити.
Згідно з висновком Херсонської міської громадської асоціації психологів та психотерапевтів від 15.06.2017 року за №112/вих. ОСОБА_20 , проживаючи упродовж п'яти років із батьком, розвивається гармонійно та спокійно, батько разом з дружиною дбають про хлопчика, як психологічно так і фізіологічно. Ніяких ознак насилля чи недбалості не виявлено, дитина відчуває себе щасливою. Але тема відносин з матір'ю дуже болісна. Хлопчик однозначно хоче проживати з батьком, на даний час дитина відчуває загрозу через мати і бажає захиститися від неї не тільки сам, а і захистити своїх рідних, якщо його будуть примушувати, він втече, дитина чекає від батька захисту від претензій матері та несправедливих судових рішень.
Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов проживання, складених 13.03.2018 року та 25.04.2018 року, квартальним комітетом №15 Антонівської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1 . проживає ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_18 , виховує та матеріально забезпечує дитину, дитина відвідує Антонівську загальноосвітню школу №21, батько веде здоровий спосіб життя, мати не приймає участі у вихованні дитини та востаннє її бачили 09.02.2016 року, про що свідчать сусіди; ОСОБА_1 тримає у домашньому господарстві свійську птицю та домашню худобу, від реалізації яких отримує прибуток близько 70 тис. грн. на рік.
Відповідно до характеристики, виданої Антонівською ЗОШ І-ІІІ ступенів 05.03.2018 року за №57/02, ОСОБА_9 навчається у школі з першого класу самостійний, врівноважений має багато друзів, однокласники до нього ставляться дружелюбно та з повагою, мати не приймає участі у вихованні сина, жодного разу не приходила до школи, хлопчика виховує батько, про маму дитина не згадує. Батько підтримує постійний зв'язок із школою, відвідує батьківські збори та шкільні заходи.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї, складеного 16.01.2018 року, класним керівником ОСОБА_21 та членами батьківського комітету, умови проживання та вихованні дитини відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Батьком та його дружиною приділяється достатньо уваги вихованню та розвитку дитини.
Вищевказані обставини свідок ОСОБА_16 підтвердила у судовому засіданні, пояснивши, що знає родину ОСОБА_22 упродовж тривалого часу, ОСОБА_9 навчається в загальноосвітній школі №21 смт.Антонівка, має коло друзів, вихованням дитини займається виключно батько, матір дитини вона бачила кілька разів у 2013-2014 роках, коли та намагалася із застосуванням примусу забрати дитину із школи, а та пручалася та плакала, крім того пояснила, що особисто до неї, як до класного керівника дитини, його мати ніколи не зверталася та не цікавилася дитиною.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 14.06.2018 року спеціалістами служби у справах дітей Виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради, за адресою: м.Херсон, смт.Антонівка, вул.Дніпровська, буд.19, проживає ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_18 , дружиною - ОСОБА_23 , дочкою дружини- ОСОБА_24 ; у дитини окрема кімната, яка облаштована для віку та потреб дитини, в якій є окреме ліжко, шафа для одягу, стіл для занять, стілець, комп'ютер, навчальне приладдя та іграшки. Створені належні умови для розвитку і виховання дитини. У родині панують теплі та дружні взаємовідносини. При спілкуванні з дитиною встановлено, що ОСОБА_9 бажає проживати з батьком, з матір'ю не спілкувався довготривалий час.
Відповідно до довідки дільничного лікаря від 27.04.2018 року, з вересня 2013 року лікуванням дитини ОСОБА_19 займається виключно його батько, мати на прийом до лікаря не з'являлася та станом дитини не цікавилася.
З рішення №44 від 15.06.2018 року комісії з питань захисту прав дитини Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області вбачається, що ОСОБА_1 звертався із заявою щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_19 , розгляд питання було відкладено та батькам дитини надано термін три місяці на налагодження контакту, рекомендовано звернутися до сімейного чи дитячого психотерапевта.
З акту №1770/07016 від 26.11.2018 року виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради вбачається, що спеціалістами з питань опіки та піклування служби у справах дітей проводилася бесіда з дитиною та хлопчик пояснив, що хоче проживати з батьком, матір не бачив більше трьох років тому спілкуватися та жити з нею бажання не має.
Орган опіки та піклування - Дніпровська районна у м.Херсоні рада, згідно висновку від 26 березня 2019 року№2-49/500 вважає за доцільне змінити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене з матір'ю ОСОБА_2 , на місце проживання з батьком ОСОБА_1 .
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в обґрунтування своїх заперечень щодо первісних позовних вимог та підтвердження зустрічних позовних вимог також надала копії судових рішень, зазначених вище, та листування з органами внутрішніх справ за 2014 рік щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ; довідку про грошове забезпечення №368 від 15.05.2018 року, з якої вбачається, що з листопада 2017 року по квітень 2018 року вона отримала грошове забезпечення в сумі 55880,44 грн.; службову та громадські характеристики, згідно з якими вона характеризується з позитивного боку; акт обстеження житлово-побутових умов за її місцем проживання від 15.05.2018 року.
З довідки №350/305/4/71/11 від 08.02.2018 року командира військової частини НОМЕР_2 вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 в період з 22.11.2016 року по 23.02.2017 року безпосередньо приймала участь в антитерористичній операції у м.Часів Яр Донецької області. Відповідно до контракту, укладеного між командиром військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_2 01.11.2017 року на 3 роки, ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у вищевказаній військовій частині.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/1-ц, згідно з якою Велика Палата відступила від висновків Верховного суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, тощо.
Оскільки дитина досягла 13-річного віку та здатна самостійно вирішувати питання що стосуються її подальшої долі, суд враховує думку ОСОБА_10 , висловлену у судовому засіданні, який висловив своє тверде бажання проживати з батьком та пояснив, що йому добре та цікаво з батьком, він задоволений своїм життям, а мати забороняла спілкуватися з батьком, тому він постійно хвилюється, що мати забере його від батька.
Судом встановлено та підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, що в сім'ї батька дитини - ОСОБА_1 створенні умови для комфортного проживання дитини, її виховання та розвитку в дусі любові та взаємоповаги. Батько - ОСОБА_1 та його дружина піклуються про успішність навчання дитини, спілкування з однолітками, розвиток здібностей та уподобань, переймаються майбутнім дитини, піклуються про її стан здоров'я та духовний розвиток. Малолітній ОСОБА_20 за місцем проживання батька навчається в загальноосвітній школі, має друзів серед однокласників та сусідських дітей, має усталені звички та встановлений ритм життя, тісні родинні зв'язки з батьком та членами його родини, спільні з батьком заняття та захоплення, як то риболовля та догляд за домашніми тваринами, в родині батька дитина почуває себе щасливою та захищеною.
На переконання суду, відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 не надано доказів та не підтверджено створення батьком перешкод для її спілкування з дитиною, здійснення ОСОБА_1 психологічного тиску на дитину, формування негативного ставлення до матері, натомість сам малолітній ОСОБА_20 при спілкуванні з психологами та у судовому засіданні ці обставини не підтвердив. В той же час свідки підтвердили, що мати упродовж тривалого часу не цікавилася вихованням, розвитком та навчанням дитини та не виявляла наполегливості і бажання у налагодженні стосунків із своєю дитиною, а також отримуючи аліменти на утримання сина, участі у його матеріальному забезпеченні не приймала.
З урахуванням встановлених обставин, суд, врахувавши думку дитини та її інтереси, вважає, що наявні усі правові підстави для зміни місця проживання ОСОБА_19 та визначення його місця проживання з батьком- ОСОБА_1 , оскільки проживання дитини з батьком сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зростанню дитини у безпечних, стабільних взаємовідносинах для забезпечення її нормального розвитку та виховання. На переконання суду, відповідно до абз. 2 ч.1 ст.162 СК України, дитина не може бути відібрана та повернута матері, з якою повинна була проживати на підставі рішення суду від 04.12.2013 року, оскільки обставини змінилися так, що повернення дитини матері суперечить її інтересам. При цьому, суд враховує, що мати зберігає право на спілкування з дитиною, прийняття участі у її вихованні та піклуванні.
Що стосується первісних позовних вимог про припинення стягнення аліментів, необхідно зазначити наступне. Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно вимог ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Враховуючи, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком, а обставини на підставі яких були стягнуті аліменти, з моменту ухвалення рішення суду, яким стягнуті аліменти, змінились, витрати на утримання дитини несе батько ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і в цій частині та припинити стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , призначених рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04.06.2013 року, з моменту набуття рішенням законної сили.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору, оскільки його позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Судові витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 покласти на неї, оскільки в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10-12, 81, 133, 141, 223, 263-265, ЦПК України, на підставі ст.ст.141, 157, 160, 161, 171, 181, 192 Сімейного кодексу України, ст.3, 9,12 Конвенції про права дитини, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову: орган опіки і піклування - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, орган опіки і піклування - служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його місце проживання з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Припинити стягнення аліментів, визначених рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04.06.2013 року у цивільній справі №648/1946/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Херсоні ради, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання - відмовити.
Стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 27.01.2003 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області ІПН: НОМЕР_6 , в рахунок відшкодування понесеним ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 1409 (одна тисяча чотириста )гривень 60 копійок.
Судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подання зустрічного позову в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок покласти на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 01 липня 2019 року.
Суддя Рибас А.В.